Каламоїхт калабарський без сумніву – одна з найнезвичніших рибок, яких можна зустріти в акваріумі. У цій рибі незвичайне все: поведінка в акваріумі, зовнішній вигляд і навіть назва.
Повзуча риба чи риба-змія – це назви, які часто можна зустріти при продажу цих незвичайних риб. Ще зустрічаються такі назви, як очеретяна риба та риба-мотузка.
Каламоїхт калабарський (Erpetoichthys calabaricus) належить до родини Багатоперові (Polypteridae) – стародавня й найпримітивніша родина прісноводних променеперих риб, яка наразі включає два роди – Багатопери та Каламоїхти.
Представників цих родин часто називають «живими викопними», бо пращури багатоперових з’явилися на планеті понад 40 мільйонів років тому. Для них характерна наявність дуже міцної ганоїдної луски та додаткових органів дихання.
Видовий епітет змійка отримала за назвою населеного пункту Старий Калабар (Нігерія). Назва ж роду походить від двох грецьких слів erpeton – «повзучий» і ichthys – «риба».
Окрім Нігерії водять у таких африканських країнах: Ангола, Нігерія, Камерун, Бенін, Республіка Конго.
Найчастіше їх можна зустріти у водоймах із низьким вмістом кисню. Для пристосування до таких несприятливих умов частина плавального міхура у риби-змії видозмінилася й фактично перетворилася на додатковий орган дихання. Можна спостерігати, як риба періодично висовує голову з води, щоб подихати повітрям.
Також читайте: Рибки, які не потребують додаткової аерації
За допомогою такої «легені», як вважається, каламоїхт здатний до 8 годин обходитися без води за умови, що шкіра лишиться вологою.
Змійка веде переважно нічний спосіб життя, але при регулярному годуванні у певні години стає активною й у світлу пору доби.
Незважаючи на те, що каламоїхт активний хижак, це досить полохлива та боязка рибка, що зазвичай ховається в укриттях.
Зовнішній вигляд каламоїхта калабарського
Каламоїхт калабарський має змієподібне тіло, покрите ромбоподібною ганоїдною лускою. Її відмінна особливість – наявність у складі особливої тканини – ганоїну, що за міцністю поступається лише емалі зуба. Це надає рибці додаткової схожості зі змією. Також ця луска зазвичай має світло-зеленуватий або коричневий відтінок на верхній стороні тіла і бежево-жовтий відтінок на черевній частині.
Окрім того, ромбоподібна луска нагадує мотузку чи канат, звідси й додаткові назви.
Канатна риба має довге гладке тіло, яке в дикій природі може досягати пів метра. В акваріумі риба виростає до 35 см. Хоча бувають випадки і більше 40 см – за хороших умов і достатнього об’єму акваріума. Товщина ж змійки до 2 см.
Голова трикутна з великим ротом, у якому повно зубів. На голові розміщуються невеликі очі й особливі вирости – органи дотику.
Грудні плавці у риби помаранчеві або жовті, вони надають їй трохи смішного вигляду, оскільки щільно прилягають до голови і дуже схожі на «вуха». Тому коли дивишся на рибу в акваріумі, здається, що вона плаває і швидко махає вухами.
Також читайте: Акантофтальмус – смугаста рибка-змійка
У дикій природі ці риби мешкають в основному у повільно проточних водоймах з низьким вмістом кисню. Через це у риби досить слабо розвинений зір, а основним органом чуття є дотик і нюх.
Через низький вміст кисню у воді канатна риба звикла час від часу вилазити на поверхню води і дихати атмосферним повітрям. Для цього у них навіть є легені, з їх допомогою очеретяна риба може деякий час залишатися поза водою (за умови високої вологості на вулиці).
Статевий диморфізм не виражений. Самки повніші, мають менший анальний плавник, він трикутної форми.
Вважають однією з найточніших ознак визначення статі – кількість променів анального плавника дорослих особин. У самців їх від 12 до 14, а у самок від 9 до 12. Однак і це не дає 100% гарантії правильного визначення статі.
Догляд і утримання каламоїхта калабарського
Каламоїхти – витривалі та адаптивні, що робить їх придатними для акваріумного утримання. Однак вони можуть вирости досить великими, тому їм потрібен просторий акваріум (не менше 100 літрів) з великою кількістю схованок і надійною кришкою, щоб запобігти втечі.
Якщо ж планується тримати групу змійок, то краще вибрати ємність від 250 літрів і більше.
У якості ґрунту краще використати пісок або дрібну гальку, бо каламоїхти іноді зариваються у ґрунт.
Надважливими є різноманітні укриття, бо риба-змія хоч і вважається хижаком, та є доволі полохливою. Якщо будуть місця схованок, то їй точно буде комфортніше. Можна використовувати спеціальні гроти, корчі, конструкції з натурального каміння. Звичайно, у пригоді стануть і густі зарості рослин.
Потрібен терморегулятор, адже каламоїхти досить теплолюбні.
Рекомендовані параметри води для утримання риби-мотузки: Т=24°C – 28°C, рівень кислотності pH=6,5 – 7,5, жорсткість gH у межах 4 – 15.
Аміак і нітрити бажано тримати на нулях, бо вони токсичні для риб. Тож важлива хороша фільтрація та регулярні підміни води до 25% об’єму.
Аерація для самої рибки не так важлива, зважаючи на вміння дихати атмосферним повітрям, але не завадить для підтримки біологічних процесів в акваріумі.
Каламоїхту необхідний вільний доступ до поверхні акваріума, інакше рибка загине від задухи, бо лише одного дихання зябрами їй недостатньо.
Зважаючи, що риби-змії ведуть більше нічний спосіб життя, то можна передбачити нічну підсвітку, щоб було зручно спостерігати за життям каламоїхтів.
У природі каламоїхт калабарський їсть личинок комах, хробаків та дрібну рибу. Загалом цей хижак, здатний проковтнути досить велику жертву. А для пошуку здобичі він використовує добре розвинений нюх і дотик, а на зір практично не покладається.
У домашніх акваріумах каламоїхтів годують великим мотилем, шматочками риби, креветками, мідіями.
А от на сухі корми вони практично не звертають уваги. Може їсти гранули для донних риб, але для неї це скоріше виняток.
Краще годувати у темний час доби, бо активніші рибки швидше добираються до корму.
Тривалість життя в акваріумі зазвичай складає біля 8 років, хоча були випадки, що проживали і понад 10.
Статева зрілість у рибок настає у віці близько 2-3 років.
Розмноження та розведення каламоїхтів
Розмноження каламоїхта у домашніх умовах доволі проблематичне. Більшість риб поставляють від азійських розводчиків, які для отримання потомства застосовують гормональні ін’єкції.
Однак відомо про кілька фактів успішного нересту.
Оскільки відрізнити самку від самця досить складно, то для спроби розведення краще взяти групу риб.
Сам процес виглядає цікаво, якщо його вдалось побачити. Пара, що готова до нересту, плаває серед густих заростей рослин. Самець періодично штовхає самку головою.
Якщо самка готова до спарювання, вона зупиняється в чагарниках рослин, а самець ковзає вздовж її тіла, поки їх анальні плавники не опиняться поруч. При цьому анальний плавник самця формує своєрідну «чашу», куди самка відкладає кілька ікринок. Тут же й відбувається запліднення.
Після цього самець розкидає ікру серед рослинності. Маючи липку оболонку, ікринки миттєво прикріплюються до субстрату. Після цього цикл повторюється доти, доки самка не викине всю ікру. Ікринки круглі розміром близько 2 мм.
Інкубація ікри триває три доби, після чого на світ з’являються личинки з великим жовтковим мішком і зовнішніми зябрами. Вони залишаються прикріпленими до субстрату, доки харчуються жовтковим мішком. Розвивається личинка досить повільно. Подовжена частина починає розвиватися лише через два тижні після вилуплення.
Перехід на самостійне харчування починається аж на 19 день. Саме тоді личинка має розмір близько 1 см.
Сумісність каламоїхтів
Риби-змії зазвичай миролюбні, але можуть бути хижими, особливо по відношенню до менших риб, які можуть поміститися в їхній рот. Тому вкрай важливо вибрати сумісних товаришів по танку та забезпечити достатньо місця, щоб зменшити ймовірність агресії.
Насамперед не варто підсаджувати до каламоїхта великих агресивних цихлід (астронотуси, акари, фловер хорн), бо вони можуть зашкодити, особливо молодим особинам, а риба-змія не зможе дати відсіч.
Щодо менших риб працює правило: усе, що поміщається до рота – піде на корм. Тож не варто жертвувати гуппі, неонами та невеликими расборами. Креветки та равлики також хіба урізноманітнять раціон змійки.
Натомість каламоїхт калабарський уживеться з барбусами, райдужницями, скаляріями, гурамі, пельвікахромісами.
До компанії підійдуть більші соми: синодонтіси, анциструси, плекостомуси, птеригопліхти.
