Розрізняти породи собак слід перш за все за зовнішністю, це інколи не так легко, адже є візуально схожі породи, які один одному далекі родичі. У нашому переліку – короткі описи зовнішності декількох десятків порід собак. Серед них як популярні, так і рідкісні породи.
Більш детальні статті – за посиланнями у назві породи.
Джек Рассел Тер’єр
Білий окрас з великими рудими плямами, довгастий тулуб і короткий хвіст. Короткошерсті. Вуха зазвичай опущені, хоча можуть підніматись за певних обставин, зокрема під час фізичної активності. Порода в Україні стала популярною через відомого собаку-сапера Патрона.
Гладкошерстий фокстер’єр
Уже з назви стає зрозуміло найприємнішу з його ознак. А крім того шерсть у собак цієї породи біла, з плямами чорного, рудого, коричневого кольорів. Собаки середнього розміру, з прямими лапами, довгою мордочкою.
Чіхуахуа
Мініатюрні песики, яких нерідко носять на руках. У них округла голова, короткі лапи. Морда коротка і злегка загострена, короткий ніс, тонкі губи. Очі великі, круглі, широко розставлені. Вуха великі, хвіст середньої довжини. Існують два різновиди: з довгим волоссям і з короткими.
Чіхуахуа схильні до тремтіння, вони бояться холоду, тому для них слід підшукати одяг.
Бернський зенненхунд
Вони вище середнього зросту, гармонійно складені. Шерсть середньої довжини. Окрас найчастіше триколірний: чорний – майже на всьому тілі, це основа; білий на щиї та грудях утворює “краватку”; коричневий утворює “шкарпетки” на лапах. Зазвичай вигляд цих собак симетричний як з правої, так і з лівої сторони.
Німецька вівчарка
Одна з найпопулярніших порід у світі. Приваблюють силою, розумом, грацією.
Середнього зросту, сильні лапи, широкі шия і хвіст. Морда пряма, з чорною маскою на роті. Шерсть у німецьких вівчарок подвійна і з довгою, жорсткою верхньою “сорочкою”. Окраси: чорно-жовтувато-коричневий, попелясто-сірий, коричневий з чорним, темно-сірий.
Бельгійська вівчарка грюнендаль
Не надто популярна порода з напівдовгою чорною, блискучою, густою шерстю. Як і більшість вівчарок, має широкий кудлатий хвіст і прямостоячі вуха.
Бельгійська вівчарка малінуа
На перший погляд, її легко сплутати з іншими різновидами вівчарок. Але окрас на морді відрізняє, адже там – вугільно-чорна маска, що охоплює площу від губ до очниць. Вуха також чорні, прямостоячі. Шерсть коротка.
Комондор (венгерська вівчарка)
Рідкісна порода, що має вдосталь чітких ознак, втім вони не додають їй впізнаваності. Великий за розмірами пес з сильним і м’язистим тілом. Кудлата біла шерсть, що покриває тіло деколи буквально від голови до п’ят. Голова велика, пропорційна тілу. Очі мигдалеподібні, темні і покриті шерстю. Вуха великі, опущені. Хвіст довгий.
Східноєвропейська вівчарка
Порода дуже схожа на німецьку вівчарку, з якої штучно вивели східноєвропейську родичку. Має дещо менше довгої шерсті. Решта ознак, що відрізняють її – не у зовнішності, а у поведінці та особливостях організму, який більш адаптований до екстримальних умов служби, зокрема військової.
Середньоазіатська вівчарка (алабай)
У цих собак дуже потужний корпус, це одна з найсильніших порід. Груди широкі з виступаючими ребрами. Грудна кістка трохи виступає за межі плечей. Спина – широка. Лопатки щільно прилягають до тулуба. Голова – масивна, схожа на ведмежу. Лоб широкий і високий. Морда виглядає коротше, ніж лоб. Нижня щелепа масивна.
Австралійська вівчарка
Різнобарвний окрас, у якому поєднуються білий, коричневий, чорний. Морда довгаста. Шерсть середньої довжини, не густа і не блискуча. Сукупність цих ознак трішечки уподібнює їх до коллі. Вуха зазвичай звисають.
Німецький дог
Популярна порода, впізнавана за розмірами. Німецького дога вважають гігантом серед собак. Голова довга. Морда у профіль дещо прямокутна. Очі середнього розміру, мигдалеподібні, темні. Вуха середнього розміру, висячі. Шия довга і мускулиста. Хвіст великий. Забарвлення буває тигровим, чорним, коричневим.
Кане корсо
Ще одна порода здорованів. Вони чорні, нерідко з білими “краватками” на грудях та коричневими нечіткими розмитими плямами на тілі. Шерсть коротка, блискуча. Голова велика, чітко виражені брови, звисаючі щоки і деколи звисаючі вуха (хоча можуть і стирчати). Шия масивна, хвости зазвичай вкорочують.
Ротвейлер
Великі та важкі пси. Масивний тулуб з гладкою, короткою, блискучою шерстю і густим підшерстям. Постійно звисаючі вуха. Хвіст вузький, з гострим кінцем.
Далматин
Ймовірно, найвпізнаваніша у світі порода. Роман, а згодом фільми і мультики «101 далматинець» знають у всьому світі. Білосніжні тварини, немов “заляпані” чорними плямами, що абияк “розфарбовують” усе тіло. Довга морда, довга гнучка шия, стрункі лапи, короткий хвіст.
Чау чау
Однотонна довга і пухнаста шерсть цих собак є їхньої “візитівкою”. Це помітно здалеку, адже вона звисає як на тулубі, так і на лапах. Окрас буває сірим, білим, жовтим, коричневим. І вуха, і очі “потопають” у об’ємних складках шкіри. А якщо висолопить язик, то пригляньтесь до кольору, – він фіолетовий.
Шар-пей (шарпей)
Характерною ознакою шар-пеїв (шарпеїв) є глибокі складки шкіри та синьо-чорний язик, за якими їх дуже легко впізнати. Шерсть однотонна, колір окрасу – піщаний.
Сибірський хаскі
Це собака середнього розміру, пропорційно і гармонійно складена, з м’язистим тілом. Морда відрізняється від всіх інших лайок своєю схожістю з вовком.Злегка укорочений ніс надає хаскі чарівності. Відмінна риса хаскі – її очі. Вони найчастіше бувають блакитними, що в загальному випадку не є характерним для собак. Крім блакитного кольору, очі хаскі бувають або карими, або різнокольоровими – стандарти допускають поєднання карого і блакитного кольорів в різних варіаціях. Загартовані подушечки лап до морозу збереглася у хаскі від його предків. Забарвлення хаскі може бути дуже різноманітним – від усіх відтінків біло-сірого і біло чорного до бурого або чисто-білого кольорів.
Аляскинський маламут
Мають коричневі очі, міцну тілобудову, сильний корпус, широкі лапи та грудну клітку. У маламутів густа красива шерсть. Ріст самця становить до 63-64 сантиметрів, самки – 58-60 сантиметрів. Вага їхня коливається у межах 35-40 кг.
Пітубультер’єр
“Пітбуль” насправді це не порода, а скоріше термін, використовуваний для опису американського пітбультер’єра, бультер’єра, американського стаффордширського тер’єра і стаффордширського бультер’єра. Деякі вважають, що американський пітбультер’єр та ж порода, що і американський стаффордширський тер’єр.
Окрас буває різних кольорів та у різних конфігураціях. Але найчастіше це поєднання коричневого, білого, сірого, чорного. Коротка шерсть і тонка шкіра підкреслюють м’язистість собаки.
Американський стаффордширський тер’єр
Дещо схожий на пітбультер’єра. Тілобудова м’язиста. Груди широкі. Шерсть коротка, гладка та не блистить. Забарвлення сіре, коричневе, та дуже часто біла “краватка” і “шкарпетки” здебільшого на передніх лапах.
Бультер’єр
Специфічна форма голови, мускулисте тіло, коротка шерсть. В окрасі найчастіше поєднуються білий, коричневий, чорний. Малий зріст, короткі лапи. Очі вузькі, вуха прямостоячі. Цю собаку можна зустріти на картинах різних художників і у безлічі рекламних роликів.
Грейхаунд
Худорлявий тулуб. Стрункі лапи, завдяки яким візуально здаються основою зросту. Задні лапи масивніші за передні. Окрас буває білим, коричневим, чорним і поєднанням цих кольорів. Морда довгаста, вузька.
Веймаранер
Короткошерста порода середнього розміру і ваги. Сірий окрас різних відтінків. Доволі великі широкі звисаючі вуха, за площею майже такі ж як морда.
Самоїдська лайка (самоїд)
Порода відома білою і пухнастою довгою шерстю. Тулуб дещо більший, ніж лапи. Шия коротка і широка, її майже не видно через шерсть, як і вуха.
Коллі
Порода відома завдяки телесеріалу «Лессі». Дуже довга шерсть на всьому тілі. Окрас: білий, коричневий, чорний (у значній меншості порівняно з першими двома кольорами). Пряма морда, майже “відсутня” шия роблять зовнішінсть цих собак благородною, особливо при сидінні.
Шелті
Грацйні собаки породи шелті нагадують зовнішністю породу коллі. Собака невисока, до 40 см зросту, з довгою шерстю, що потребує регулярного догляду. Кольори – найрізноманітніші, переважає білий різних відтінків, крім нього – коричневий, чорний. Плями хаотичні, але на морді утворюють маску, на грудях буває біла “краватка”, з переходом на шию. Існують короткошерсті різновиди породи, але вони небажані, тому що недостатня довжина вовни вважається відхиленням. Особливо значний ріст шерсті в холці і на задніх лапах.
Тібетський мастиф
Велика голова, дуже потужна шия, високий хвіст. Біля шиї у мастифів шикарний комір. Шерсть цих собак дуже цінується, вона тонка, але густа. Представники цієї породи можуть бути різноманітних забарвлень: коричневого, чорного, різні варіанти рудого, сірого і навіть червонуваті.
Сенбернар
Величенькі та важкі собаки, які є родичами тибетських мастифів. Бувають довго- і короткошерстими. Основним кольором шерсті є білий, на якому великі коричневі хаотичні плями, найчастіше вони вкривають очі та вуха, спину, боки. Хвіст довгий і кудлатий.
Ньюфаундленд
Гігантська чорна чи коричнева собака. Виростає до метра зросту. Напевно, найвідомішим ньюфаундлендом є герой дитячого роману «Пітер Пен». Хоча персонаж і вигаданий, але він відмінно ілюструє любов цієї породи до дітей. Ньюфаундленд обожнює воду, про це нагадують і його перетинки між пальцями. Саме це вплинуло на те, що собаки цієї породи часто виконують обов’язки рятувальників на воді. Довгошерстий, з масивними лапами і головю.
Лабрадор ретривер
Дуже красиві собаки. Їх статура міцна і збита. У зовнішності собаки відразу проглядається широкі череп та грудна клітка. Пропорційне тіло досить об’ємне і в міру мускулисте. Окрас здебільшого однотонний (білий, сірий, піщаний, чорний), але бувають нечіткі плями на різних частинах тіла, втім вони не контрастують з основним кольром, а є його відтінками.
Шотландський сетер (гордон сетер)
Це середнього зросту порода. Їх вирізняє однотонне чорно-підпале забарвлення кудлатої шерсті. Однак нерідко має темнокоричневі “шкарпетки” на усіх лапах, такого ж кольору маску на нижній частині морди, на грудях. Шерсть може звисати на животі, на вухах.
Ши-тцу
Маленька пухнаста порода. Собачки зростом до 30 см з відносно малою головою, майже непомітною шиєю і короткими лапами. Основою окрасу є білий колір. Плями коричневого, сірого кольорів найчастіше бувають на морді (зазвчиай симетрично на очах, вухах), на спині, на боках, на хвості. Кудлата шерсть покриває песиків настільки, що на лапах не видно суглбоів, а на морді утворюються “вуса”.
Мальтійська болонка
Біла пухнаста маленька порода,з відтінком слонової кістки. Дуже пухнаста густа і кучерява шерсть рівномірно покриває усе тіло, відтак на ньому контрастують лише очі, ніс і нижня губа.
Пудель
Існує кілька різновидів породи: великий пудель (королівський пудель, стандартний пудель), малий пудель (середній пудель), мініатюрний пудель (карликовий пудель), той-пудель і шнуровий пудель. Всі ці собаки мають багато спільного, але також у кожної з них є свої особливості, пропорції.
Можливі забарвлення: білий, сріблястий, абрикосовий, червоний, коричневий, чорний. Під стандарт потрапляють тільки однотонні собаки з рівномірним забарвленням, це стосується і кучерявого і шнурових пуделів.Характер кожного пуделя індивідуальний.
Басет гаунд
Собаки середнього розміру, зростом 35-40 см, але значно довші. Відтак якщо дивитись на них у профіль, то тулуб і лапи ніби утворюють правильно пропорційний прямокутник. Також у них довгаста морда, а довгі, тонкі, заокруглені вуха звисають до рівня шиї. Шерсть коротка, в окрасі поєднані білий, коричневий, чорний кольори. Плями чіткі та на тілі хаотично.
Бігль
Престижна порода. Собаки середніх розмірів, пропорційна тілобудова. Шерсть коротка, гладка. Основним кольором є білий, зрідка – коричневий, дуже часто буває з велкими чіткими чорними плямами. На морді окрас є симетричним – довкола очей і на вухах, які завжди звисають.
Мопс
Маленька, та впізнавана складками шкіри порода. У мопса велика голова неординарної ширини з круглястою короткою мордочкою, що нагадує квадрат. У чистокровних мопсів дуже виразний погляд.
Стандарт породи дозволяє вуха двох типів: ґудзики, які щільно прилягають до вушної раковини, і вуха-трояндочки, які складені так, що вушко відрите. Груди широкі і мускулисті. Хвіст високопоставлений, дуже туго закручений до спини. Шерсть: коротка, гладка, тонка, блискуча і дуже ніжна на дотик.
Бостон тер’єр
Шерсть коротка і тонка. Тіло собаки прикрашено унікальним візерунком чорного, сірого або тигрового забарвлення, який переплітається з білими мітками на шиї, морді, передніх і задніх лапах. Голова “квадратної” форми, лоб круглий. Морда коротка. Ніс приплюснутий, мочка чорного кольору. Короткошерстні тер’єри, зазвичай, линяють навесні і восени.
Зовнішній вигляд його міцного тіла з добре розвиненою мускулатурою вселяє страх. Створюється перше враження, що собака досить агресивна, насправді ж, це ласкавий і чутливий вихованець.
Французький бульдог
Це відносно невелика, сильна собака, з важкеньким, як на його розміри, тілом, з широкою і видною грудиною і короткими лапками. Голова широка, квадратна, майже плоска. Лоб вигнутий, з складкою між бровами. Він має широкий, короткий і плоский, чорний ніс. Очі великі, круглі. Вуха середнього розміру, прямостоячі і округлої форми. Хвіст короткий, конічний, прямий або штопором. Шерсть має коротку, тонку. Зазвичай однотонний: сірий, білий, коричневий, чорний, піщаний.
Пекінес
Маленькі кудлаті довгошерсті песики. Голова кругла, на морді можуть утворюватись “вуса”. Через довжину шерсті та пропорції тіла, лапки здаються дуже короткими, ледь помітними. Схожа ситуація і з вухами, які завжди звисають. Гама окрасу різна: білий, коричневий, піщаний, сірий, чорний.
Померанський шпіц
У них уже мила зовнішність, яку деколи порівнюють з іграшкою. Це завдяки невеличкому розміру та пухнастій густій шерсті, яка зазвичай однотонна: біла, руда, коричнева, піщана. Бувають і поєднання цих кольорів.
Верхня частина мордочки більш виділена, ніж нижня, також добре видно вуха, а от шия і лапки – менше, ніби “сховані” у шерсті.
Карликовий пінчер
Цих псів навряд чи назвеш крихкими і слабкими, хоча їх розміри і говорять про це. У них дуже мускулисте тіло, що робить їх витривалими і придатними до служби. Пінчер має досить високі і не менш міцні лапи: задні трохи довші передніх. Голова у них невелика і строго пропорційна тілу. Причому перехід від носа до чола дуже помітний. Шия у нього витончена і в міру довга і товста, очі мають овальну форму, а шерсть коротка і блискуча. Класичні представники породи повинні важити від 4-х до 6 кілограмів, а їх зріст не перевищує 30 сантиметрів. Вони можуть бути двох основних мастей: чорно-підпалими або рудими.
Китайська хохлата
Досить мініатюрна і рідкісна порода. Та впізнати її неважко: на тулубі шерсть настільки коротка, що можна вважати, ніби її там нема. Разом з тим, на голові, лапах і хвості ростуть пасма довгої, але негустої шерсті. Колір шкіри та шерсті часто відрізняються, відтак можуть поєднуватись білий і сірий, чорний і сірий тощо.
Йоркширський тер’єр
Маленькі кудлаті песики, у яких шерсть звідусюди і росте дуже по-різному: може бути гладкою, а може кошлатитись. Доглядати за шерстю йоркширського тер’єра – мистецтво, якому деякі власники чи професійні грумери присвячують багато часу.
Зріст до 30 см. Голова правильної форми, близька до “квадратної”, морда плоска, вуха прямостоячі. Окрас – поєднання чорного, коричневого, сірого, піщаного, білого (зрідка) у різних конфігураціях.
