Хаскі, лайки, але тільки не маламути… Як тільки не називають цих великих міцних собак. Аляскинського маламута зустрінете на вулицях міста не так часто. І не лише через те, що таку велику собаку бояться заводити у квартирах. Маламути складні у вихованні і потребують постійної уваги від господарів.
Історія породи
Аляскинський маламут – найстаріша порода Північної Америки. Прийнято навіть вважати, що це найдревніша порода собак на Землі і саме маламути найдовше живуть із людьми. Принаймні такими є результати археологічних розкопок. Маламути недарма схожі із сибірськими хаскі та лайками. У їхніх ДНК дуже багато спільного. Загалом різниця полягає частково у характері, та в основному – у розмірі. Маламути міцніші та більші, ніж хаскі. Якщо вага останніх коливається у межах 20-27 кілограмів, то герої нашої статті цілком досягають 40 кілограмів.
Саме через міць і витривалість маламутів використовували як їздових собак. У давні часи ці собаки жили з ескімоськими племенами, які багато кочували. Маламути були повноправними членами племені. Однак виживали лише сильніші, слабкі і нездорові просто випадали із генетичного ланцюжка. Саме так сформувались такі маламути, яких ми можемо бачити сьогодні – сильні і незалежні. У 19 сторіччі порода здобула популярність серед європейців.
Ознаки породи
Отже, справжній аляскинський маламут має коричневі очі, а не блакитні, як у хаскі. Міцну тілобудову, сильний корпус, широкі лапи та грудну клітку. У маламутів густа красива шерсть. Вона не потребує особливого догляду, окрім, звісно ж, вичісування. Здатна до самоочищення, не має характерного собачого запаху. Пахне маламут лише тоді, коли він мокрий. Наприклад, коли потрапить під дощ. Ріст самця становить до 63-64 сантиметрів, самки – 58,5 сантиметрів. Вага їхня коливається у межах 35-40 кг.
Особливості характеру
Маламути – складні собаки. Ні, вони зовсім не агресивні. Швидше, навпаки. Вони люблять усіх людей, і зробити із баламута охоронця чи службову собаку у вас навряд чи вийде. Агресію може проявляти лише та собака, котра має негативний досвід із людьми, якусь психологічну травму. Зазвичай же ці собаки готові зализати від любові кожного, хто до них наближається.
Вони практично не гавкають, хіба що характерними звуками «розмовляють». Можуть вити, коли залишаються наодинці. Самотності маламути не терплять. Якщо вже так сталося, що ви мусите залишати собаку саму вдома, то краще, аби з нею жили коти. Маламут, який виріс із котами, не становить для них жодної небезпеки.
Попри всі ці милі ознаки господареві варто пам’ятати: маламут – собака вперта.Надзвичайно розумна, проте із дуже твердим характером.
Вам не буде складно навчити його командам – все це маламут зрозуміє практично із першого разу. Проте виконувати їх буде лише тоді, коли вважатиме за потрібне. Справа в тому, що у собак цієї поради високо розвинені інтелектуальні здібності. Вони не просто виконують завчене, вони здатні «думати» над командою. Тож якщо маламут подумає і не побачить зі своєї сторони потреби приносити вам м’ячик, то навіть з місця не зрушить.
Саме через це виховувати собаку треба із якомога меншого віку. При цьому так, аби вона чітко розуміла, хто у хаті хазяїн. Це не зробить із маламута слухняну вівчарку. Проте основні команди «Поряд», «До мене», «Фу» тощо таки виконуватиме. Жити маламути можуть цілком у квартирі. Звісно, власне заміське подвір’я для них є кращим варіантом, як і для будь-якої собаки. Але не варто думати, що маламута можна замкнути у вольєрі. Ці пси прагнуть постійного контакту із людьми. Тож у маленькому зачиненому просторі втрачають інтерес до життя.
Гуляти маламутові треба двічі на день. І не лише пройтись доріжкою чи сходити в туалет. Готуйтесь, що собаці потрібні фізичні навантаження. Наприклад, біг.
Добре подумайте, якщо ви вирішили завести маламута. Буде непросто, але дуже цікаво.