Барбус суматранський – одна з найбільш поширених різновидів барбусів. Невелика зграйна рибка, довжиною до 6 сантиметрів. Завдяки своєму темпераменту рибок ще називають акваріумними хуліганами. Їх не радять утримувати разом з рибками, що люблять спокій, бо останні будуть постійно стресувати. А загалом це дуже активна і цікава рибка. Особливо гарно виглядають на фоні темного грунту.
Форма тіла стисла з боків, досить висока і коротка. Зовні нагадує звичайного невеликого карасика.
Характерною особливістю забарвлення є чотири вертикальні темні смуги, перша з яких проходить через око, а остання впритул до хвостового плавника. Загальний фон забарвлення сріблястий або жовтий. Облямівка спинного плавника червона.Самка суматранського барбуса забарвлена менш яскраво, більша і має повне черевце.
Догляд та утримання рибки
Оскільки це зграйні рибки, то їх варто утримувати групками в великих акваріумах об’ємом від 50 літрів. У менших акваріумах буде дуже складно підтримувати необхідні для них умови. Та й в обмеженому просторі вони не будуть такі активні.
Оптимальна температура води 21 – 25 ° С. Її склад істотної ролі не грає, та бажано не забувати про щотижневу 20-процентну підміну. Можуть спокійно жити у воді з жорсткістю до 17° та рН від 6 до 7,5.
Барбуси – надзвичайно рухливі рибки, тому акваріум варто накривати кришкою або покрівельним склом.
Має бути достатня кількість рослин як у грунті, так і плаваючих. Хороша фільтрація бажана, але без сильної течії.
У годуванні невибагливі, мають чудовий апетит. Їдять практично всі корми, та найкраща їжа для них – мотиль і циклоп. Та не відмовляться від сухих кормів. Барбуси схильні до ожиріння, тому для дорослих особин варто влаштовувати один розвантажувальний день на тиждень – без їжі.
Цікаво спостерігати за їхніми іграми, деколи здається, що вони цілуються. Та деколи ці ігри заходять далеко. Найбільшу агресію один до одного вони виявляють в присутності самок. Найчастіше до серйозних пошкоджень ці зіткнення не призводять, але якщо одна з рибок в зграї відстає у розмірах, то інші можуть її заганяти. Іноді окрема рибка може забиватися в темний куток акваріума і годинами перебувати там. Це звичайна ситуація, вона не повинна викликати занепокоєння. Також часто, особливо після годування, барбуси можуть зависати у товщі води майже вертикально головою вниз. Не варто лякатись, бо це також природна для них поведінка.
У домашньому акваріумі ці барбуси можуть жити 4-5 років, статеве дозрівання наступає в 6-7 місяців, самця від самки можна відрізнити у віці 3-4 місяців.
Суматранські барбуси стійкі до багатьох хвороб акваріумних риб. При правильному утриманні хворіють рідко.
Сумісність з іншими рибками
Суматранський барбус – рибка-хуліган, присутня у багатьох списках несумісності інших, спокійніших рибок. Є одне важливе правило, за якого перелік утримуваних рибок з барбусом може розширити – чим більша кількість барбусів в акваріумі, тим вони менше звертають увагу на іншу живність.
Можна утримувати разом з іншими видами барбусів (барбуси-мутанти, барбуси Гло та ін.), гурамі, даніо реріо, ляліусами, мечоносцями, пециліями, сомиками та кардиналами.
Повільних вуалевих рибок не варто тримати з барбусами, бо можуть втратити свої чудові плавники. Креветки в акваріумі для них – це лише корм
.
Нерест барбусів суматранських
Барбуси можуть розмножуються і в загальному акваріумі, окремий нерестовик – необов`язкова умова. Та у твердій і не якісній воді ікринки побіліють і загинуть.
Та, якщо задатись ціллю розведення цих рибок, то, звичайно, краще взяти окрему ємність.
Вони охоче нерестяться прихорошомугодуванні. Уже у віці 5-9 місяців барбуси стають статевозрілими і готові до відтворення потомства. Температура повинна варіюватися від 22 до 24 градусів. Перед нерестом виробників можна розсаджують у різні акваріуми на місяць, пропонуючи їм специфічний прийом їжі: для самця – білкову (трубочник, мотиль), для самки – рослинну. «Роздутий» живіт у самки свідчить про готовність до відтворення. Бувають випадки, коли до нересту рибки не повністю готові. Іноді кілька самців відразу переслідують одну самку.
Нерест відбувається на світанку. Самка дає близько 200 ікринок. Колір їх жовтувато-прозорий. Самець запліднює ікру. далі батьків відсаджують і додають метиленовим синь, щоб вберегти ікру від грибків та бактерій. Через 36 годин з’являються мальки.
Мальки 5 днів після вилуплення живляться вмістом жовткового мішка, тому годування їм не потрібно. Далі їх необхідно годувати по можливості спеціальним живим кормом длямальків, причому корм повинен бути присутнім у них постійно. У перші дні необхідно годувати малюків не менше ніж 5-6 разів на день, а потому не менше двох тижнів можна зменшити частоту годувань до 3 разів на день.