Серед великого розмаїття акваріумної живності є ціла група рибок, яких називають «кілліфіш» або так звані сезонні рибки. Ці рибки мешкають у напівпосушливих районах у сезонних водоймах, що пересихають у сухий сезон. Коли водойма пересихає, всі рибки гинуть, натомість залишається лише ікра у латентному стані у сухому бруді. А коли приходить сезон дощів, з ікринок з’являться рибки. Так ніби звичайні калюжі наповнюється рибою. Одним з представників таких «кілліфіш», які трапляються у домашніх акваріумах, є яскраві симпатичні рибки нотобранхіуси.
Власне причиною, чому ці рибки не такі часті гості у домашні акваріумах, є їх недовговічність.
Як і де живуть нотобранхіуси у природі
Нотобранхіуси широко розповсюджені територією Африки – від Судану до Зімбабве. При цьому в одних видів ареал обмежений кількома кілометрами, інші ж види зустрічаються майже всюди.
Понад третина усіх відомих видів нотобранхіусів мешкає у Танзанії, яка тривалий час була основним постачальником рибок до Європи.
Суттєве колірне розмаїття нотобранхіусів у природі пояснюють тим, що рибки живуть здебільшого у важкодоступних місцях у невеликих та ізольованих одна від одної водоймах. Так вони фактично утворюють локальні популяції, що відрізняються кольором.
Типовий біотоп нотобранхіуса – невелика за площею не проточна водойма. Зазвичай це просто калюжа чи канава у заплаві річки, що не має зв’язку з нею і заповнюється водою лише у сезон дощів.
А дно такої водойми – пухкий мулисто-піщаний субстрат із великою кількістю органіки, завдяки чому вода багата на гумінові речовини і має кислу реакцію.
Зазначимо, що такі водойми приваблюють велику кількість тварин, які не лише тамують спрагу, а й охолоджуються у воді. Внаслідок цього вміст азотистих з’єднань перевищує усі допустимі норми. Та попри це нотобранхіуси живуть і розмножуються навіть у таких екстремальних умовах. Правда, живуть не довго, але встигають продовжити рід.
Життя нотобранхіуса надзвичайно стрімке і безжально коротке. Як тільки стартує сезон дощів на території тропічної Африки після тривалої посухи, то майже кожна калюжа дивним чином наповнюється красивою рибою (без сумніву раніше люди називали це дивом божим).
Рибки дуже швидко ростуть і уже за пару місяців приступають до нересту, бо потрібно встигнути поки є вода. Ікринки у нотобранхіусів дуже міцні і здатні тривалий час перебувати у стані діапаузи (фактично сплячки). У такому стані вони здатні перебувати від півроку до року. Тривалість залежить від режиму вологості й температури навколишнього середовища. З приходом сезону дощів цикл повторюється.
За оцінками науковців, рід налічує від 30 до 60 видів.
Зовнішній вигляд
Нотобранхіуси – неймовірно красиві рибки. Мають пропорційне овальне тіло. Самці виростають до 7-10 см, самки трохи менші. Анальний і спинний плавники мають практично однакову довжину, зміщені до хвостового і закруглені. Хвостовий плавник віялоподібний, з потужною основою.
Забарвлення нотобранхіусів (особливо самців) дуже різноманітний з дивними поєднаннями кольорів. Основне забарвлення тіла зазвичай блакитне, зелене чи червоне з численними темними смужками та крапками.
Хвостовий плавник має облямівку чорного, червоного, блакитного та жовтого кольорів.
Заправлення самок значно скромніше – у них сіро-коричневе тіло без блиску й облямівки на плавниках.
Тривалість життя у домашньому в акваріумі – не більше 1 року.
Деякі акваріумісти колекціонують «кілліфіш» і мають десятки різновидів. З нотобранхіусів найбільш поширені два види: нотобранхіус Гюнтера (Nothobranchius guentheri) і Нотобранхіус Рахова (Nothobranchius rachovii).
Нотобранхіус Гюнтера у природі мешкає у тимчасових водоймах Кенії, Танзанії та Мозамбіку. В акваріумах виростає до 7-8 см. Основне забарвлення тіла – блакитне чи зеленувате з великою кількістю червоних крапок і штрихів. Грудні й черевні плавники – блакитні, анальний і спинний – темно-червоні, переходять у синє. Хвостовий плавник має чорну облямівку по зовнішньому краю.
Нотобранхіус Рахова зустрічається у водоймах поблизу міста Бейра (Мозамбік). Типова сезонна рибка, тривалість життя в акваріумі не перевищує одного року. В акваріумі виростають до 7 см. Форма тіла характерна для нотобранхіусів. Основне забарвлення тіла – помаранчево-червоне, по боках розкидана велика кількість блакитних плям і ліній. Хвостовий, спинний і анальний плавник – блакитні з червоними цятками та лініями. Хвостовий плавник має дві повздовжні смужки – помаранчеву та чорну. Самки – сіро-коричневі з безбарвними плавниками.
Догляд і утримання нотобранхіусів
Щоб утримувати невелику зграйку цих кілліфіш, не знадобиться великий акваріум. Групі з самця й пари самок буде достатньо 20-40 літрів. Грунт краще брати темний – пісок або дрібну гальку. Для укриття варто передбачити натуральні корчі чи каміння. Нотобранхіуси не люблять яскраве світло, тому його краще приглушити за допомогою плаваючих рослин.
Загалом ці рибки не надто вибагливі, але, як і решта риб, вимагають хороших умов утримання.
Потрібен фільтр, але щоб не створював сильної течії, бо в африканських калюжах її не буває. Також потрібні регулярні підміни води – до 30% від об’єму акваріума.
Зважаючи на природне середовище життя цих риб, вода мала б бути дуже м’якою, однак практикуючі акваріумісти відзначають, що рибки пристосовуються й до жорсткішої води.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=20-24°С, pH=6-7, GH=2-15. За нижчих температур самці втрачають своє яскраве забарвлення, а при більш високі значення скорочує термін їх і без того короткого життя.
У природному середовищі вони поїдають численних комах і їх личинок, які падають на поверхню води.
Зважаючи на прискорений метаболізм, нотобранхіусів, на відміну від багатьох інших видів риби, не можна залишати без корму навіть на кілька днів. А ще краще – годувати двічі на день невеликими порціями, які рибки повністю з’їдатимуть за кілька хвилин.
При утриманні в акваріумі часто практикують годування нотобранхіусів живими і замороженими кормами. Однак якісні сухі корми також підійдуть. У них може й краще збалансовані усі поживні речовини.
Розмноження та розведення нотобранхіусів
З огляду на короткий життєвий цикл нотобранхіусів, акваріумісти, яким вдалось дістати цю рибку, подекуди цікавляться, наскільки складно їх розвести вдома.
Розведення нотобранхіусів має свою специфіку. Статева зрілість настає дуже рано – в 1-3 місяці.
Сам нерест може відбуватися як у загальному акваріумі, так і в окремому нерестовику. Якщо це плановий нерест і ви готуєте нерестовик, то самця і самку розсаджують і активно годують за два тижні до очікуваної дати.
На дно вкладають нейтральний торф. Рівень води не має перевищувати 10 см. Самки метають ікру в торф, після чого його необхідно акуратно витягти разом із ікринками, просушити й акуратно скласти в банку. Вологість торфу має бути помірною.
Ікра може розвиватися від одного місяця до пів року. Визначити її готовність до нового життя можна, розглянувши під лупою. Якщо очі ембріонів мають сріблястий відлив, то торф разом із ікринками переносять в акваріум з водою – більше 3 см.
Швидше ікра розвивається за температури 28-30°С. Мальки ростуть нерівномірно, тож потрібне регулярне сортування.
Сумісність нотобранхіусів
Найкраще нотобранхіусів утримувати у видовому акваріумі з розрахунку – один самець і 3-4 самки. Власне і у природі вони не бачать іншої риби. Можна в одному акваріумі тримати і більше самців, але об’єм тоді варто передбачати більший, щоб зменшити кількість сутичок між ними. Хоча це теж цікаве видовище – самці як півні роздувають зябра, зближуються, після чого розпускають плавники й імітують удари ними. Іноді вони навіть зчіплюються щелепами, та зазвичай такі сутички до серйозних пошкоджень не призводять.
У загальному ж акваріумі у сусіди їм можна підсадити неонів, расбор, коридорасів.
Не варто підсаджувати нотобранхіусів до рибок з вуалевим плавниками, бо можуть їх пообкушувати.
