В озері Малаві, що знаходиться у Східній Африці, мешкають дві великі групи цихлід – Утака та Мбуна. Якщо цихліди Утака харчуються переважно планктоном та дрібними рибками, то цихліди Мбуна віддають перевагу рослинній їжі. Розповімо більше про особливості цих вегетаріанців та про догляд за ними у домашніх умовах.
Мбуна – загальна назва для великої групи африканських цихлід Хаплохромів з озера Малаві.
Сама водойма має тектонічне походження і по суті є ущелиною, утвореною в результаті розриву плит літосфери. Озеро Малаві є другим у світі за глибиною і належить до групи Великих Африканських озер. Після заповнення розлому водою тут оселилися початкові види цихлід, які, перебуваючи мільйони років у ізоляції, утворили величезну кількість видів.
За різними оцінками зараз в озері Малаві мешкає від 500 до 700 видів цихлід. Деякі дослідники стверджують про тисячу видів. Майже всі ці види – ендеміки озера, вони з’явилися тут і не зустрічаються в природі більше ніде. Для порівняння – на територіях двох Америк налічується лише 400–500 видів цихлід.
Цікаві особливості цихлід Мбуна
Цихліди Мбуна (Cichlids Mbuna) живуть біля скелястих берегів озера. Сама назва групи з мови тубільців означає «риби, що живуть біля скель». Ще їх називають «морський окунь».
Мбуна – ендеміки озера Малаві, тож у природі їх більше ніде у світі не знайдете.
Щоб вижити у водоймі, яка не надто багата на харчові ресурси, ці риби фактично перейшли на рослинну їжу, зокрема, водоростеві обростання, що вкривають прибережні скелі. У них навіть видозмінився ротовий апарат, щоб зручніше було зішкрібати водорості з каміння – зуби Мбуна нагадують тертку.
Ці рибки украй територіальні. Саме через дефіцит їжі Мбуна затято охороняють свою територію від можливих конкурентів. Це варто враховувати при підборі сусідів.
Ще одна цікава особливість Мбуна – інкубація ікри відбувається у роті матері. Навіть мальки ховаються там же від можливих загроз. Це дозволяє максимально зберегти потомство.
А загалом цихліди Мбуна – одні з найбільш яскравих та барвистих прісноводних риб у домашніх акваріумах. Популярності додає і витривалість цих риб.
Новачкам краще з них не починати, але можна, якщо дотримуватись порад.
Зовнішній вигляд
Як згадувалось, Мбуна мешкають біля кам’янистих берегів, де в ущелинах утворилося багато невеликих печер, в яких можна ховатися від хижаків. Власне через такий спосіб існування їх тіло стало невеликим (середня довжина тіла близько 10 см, а зазвичай – 7-8 см), помірно витягнутим, з дрібною лускою, що щільно прилягає, великою головою з сильними щелепами, відносно маленькими очима.
Цікаво, що в акваріумах достатнього об’єму ці цихліди можуть виростати більшими, ніж є у природі. Це також чи не унікальна особливість Мбуна, бо зазвичай, навпаки, – риби у природному середовищі суттєво більші.
Мбуна мають дивовижне забарвлення. Найбільш популярні види з різними відтінками синього кольору, який робить риб схожими на морські види. Зустрічаються також жовті й оранжеві представники. Практично у всіх на тілі присутні смуги різного ступеню виразності.
Хоч за забарвленням ці цихліди можуть бути дуже різноманітними, зовні вони дуже схожі.
Усі Мбуна мають довгий спинний плавник, що простягається від голови до однолопатевого хвостового плавника. Анальний плавник загострений, а у самців може мати яскраві овальні плями.
Існує чимала кількість різновидів Мбуна, але в акваріумах найбільш популярним є такі: псевдотрофеус, меланохроміс, лабідохроміс. Вони також мають багато варіацій забарвлень.
Псевдотрофеуси
Псевдотрофеуси – це цілий рід групи Мбуна, який має також багато варіацій (зебра, де масоні, ломбардо, Ацей, елонгатус Мпанга, Піндані, Йохані та ін.)
Це напевно найпопулярніша група малавійських цихлід. Ростуть до 9-12 см. Забарвлення тіла дуже різноманітне – жовті, червоні, сині.
Меланохроміс
Симаптичні цихліди з яскравим забарвленням тіла та повздовжніми смужками від хвоста до голови.
Найчастіше зустрічаються лимонно-жовтий і синій кольори. У самців на анальному плавнику з’являється кілька округлих жовто-помаранчевих плям.
Максимальний розмір у акваріумі – 11 см, самки дещо дрібніші.
Лабідохроміс
Середній розмір дорослої особини – 10 см. Спинний плавник довгий і загострений, особливо у статевозрілих самців, він може мати окантовку з чорних смуг. Анальний плавник овальний, з яскравими помаранчевими плямами.
Забарвлення тіла залежить від конкретного виду і може бути як однотонним (лабідохроміс Еллоу), так і зі смужками (лабідохроміс Хонгі).
Лабідохроміс Еллоу має яскраво жовте забарвлення з контрастними чорними облямівками плавників. На відміну від інших риб Мбуна лабідохроміси відносно мирніцихліди і навіть можуть уживатися зі спокійними рибками середніх розмірів. Розмноження часто відбувається навіть у загальному акваріумі.
Догляд і утримання цихлід Мбуна
Хоч Мбуна не назвеш великими рибами, але, зважаючи на їх затяту територіальність, акваріум бажаний для них – не менше за 100 – 150 літрів, а краще більше, особливо, якщо хочеться заселити більше риб.
Декорувати акваріум можна камінням та корчами, що відтворить їх природній ареал. Висаджувати рослини не варто, бо підуть на корм. Спробувати можна хіба жорстколисті види, наприклад, анубіаси, ехонодоруси чи криптокорини. Та й миги до води такі, що мало які рослини зможуть у ній добре себе почувати.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=24-28°C, жорсткість GH=4-20. Також їм потрібен більш високий pH =7,2-8,5.
Ґрунт краще брати піщаний або гальку середнього розміру. Мбуна люблять перекопувати ґрунт і підлаштовувати ландшафт, як їм подобається.
Знадобиться потужний фільтр, компресор і щотижневі підміни води (до 20%), бо цихліди Мбуна потребують чистої прозорої води, збагаченої киснем.
У природні Мбуна харчуються в основному водоростями, що ростуть на скелях, а також різними безхребетними, які можуть жити у них.
Це варто врахувати, підбираючи раціон для них. Бо часто цихлід Мбуна годують лише високобілковими живими чи замороженими кормами, вважаючи їх хижаками.
Цього не варто робити, бо рибки можуть загинути. Є навіть захворювання, яке так і називають «здуття Малаві». Воно має такі симптоми: опухання тіла, вирячення очей, твердішання черева.
Тому корм має складатись на 60-80% з рослинної їжі.
У продажу є якісні сухі корми з додаванням водоростей (спіруліни, норі, хлорели). Навіть у назві деяких фірм вказано Malawi.
Розмноження та розведення цихлід Мбуна
Як стверджують розвідники риб, отримати потомство від цихлід Мбуна у домашніх умовах нескладно і це може відбутися навіть у загальних акваріумах.
Цей процес відрізняється від нересту більшості акваріумних риб.
Самка відкладає ікру на камінь або у заздалегідь вириту ямку, після чого збирає ікринки до рота. Особливі яскраві плями на анальному плавнику самців дуже схожі на ікринки, самка намагається схопити їх, і в цей час самець випускає свої молоки, запліднюючи ікру.
Розвиток ікринок відбувається у ротовій порожнині матері і може займати від 2 до 4 тижнів. Самка у цей час зовсім не їсть, оберігаючи ікру.
Плодючість самки може досягати 50 ікринок, більшу кількість просто важко помістити у роті.
Мальки ще деякий час після вилуплення знаходяться біля матері та за перших ознак небезпеки ховаються у її роті.
Стартовий корм для малька: живий пил (науплія циклопів та артемії).
Статева зрілість у цихлід Мбуна настає у віці близько одного року.
Сумісність цихлід Мбуна
Як ми уже згадували, цихліди Мбуна надзвичайно територіальні рибки, тож підібрати їм сусідів не так і просто.
Найкраще тримати цихлід Мбуна у видових акваріумах і передбачити якомога більше укриттів, щоб слабші риби могли сховатися.
Підбирати краще рибок з тих же Мбуна приблизно одного розміру. Також важливо, щоб кількість самок перевищувала кількість самців.
Якщо рибки живуть разом з раннього віку, то міжвидова агресія проявляється суттєво рідше.
