«Водяні оченята» (Goldfish Bubble Eye, лат. Carassius gibelio forma auratus) – одна з найбільш незвичайних порід золотих рибок. З вигляду нагадує якийсь персонаж з мультика. Однак на відміну від багатьох родичів саме цю рибку не так просто утримувати. У чому ж її особливість читайте нижче.
Як і більшість інших золотих рибок, «водяні оченята» вивели у Китаї, а утримувати їх могли тільки забезпечені люди. Вважається, що таку форму отримати схрещуванням золотої рибки та срібного карася. У 1958 році перших особин завезли до Японії, що зробило їх більш доступними для акваріумістів. Японці називають цю рибку шуйгон.
Зовнішній вигляд «водяних оченят»
Зовнішність «водяних очок» настільки незвична і специфічна, що одразу викликає посмішку.
Головною особливістю цієї золотої рибки є два звисаючих з боків міхури під очима, наповнених лімфатичною рідиною. Ці бульбашки можуть досягти до четвертини розміру тіла. Очі направлені вгору.
Насправді до такого вигляду рибки дуже неоднозначне ставлення. Одних акваріумістів ці рибки дуже приваблюють, інші, навпаки, не бачать у таких формах нічого цікавого. У будь-якому випадку своїх шанувальників вони мають чимало.
Ці золоті не відразу мають такі бульбашки, вони починають виявлятися і рости лише через кілька місяців після народження і повністю формуються до двох років.
Якщо міхур з тих чи інших причин лускають, вони не обов’язково з’являться знову, а якщо й з’являться, то матимуть іншу форму та розміри. Також при травмах ці бульбашки часто інфікуються, що призводить до загибелі рибок. У цьому напевно найбільша складність в утриманні «водяних оченят».
Саме тіло у них округле, яйцевидне. Довжина – до 18-20 см.
Забарвлення тіла цих золотих різноманітне: червоне, помаранчеве, ситцеве, чорне, рожеве та ін. Колір формується у молодих золотих рибок у віці ближче до двох років.
Усі сучасні породи золотих рибок, у тому числі «водяні оченята», отримані в результаті селекції і не зустрічаються в живій природі. Та й «бульбашки» навряд чи сприяли б виживанню таких особин. Тому зустріти їх можна лише у домашніх акваріумах та декоративних ставках.
Найбільш ефектно вони виглядають при розгляді зверху.
Також читайте: Цікаві факти про золотих рибок
Догляд та утримання «водяних оченят»
Як ми вже згадували, при утриманні в акваріумі є велика небезпека, що мішки з рідиною можуть тріснути. Це дуже ніжна золота рибка і схильна до бактеріальних та грибкових захворювань.
Тому потрібно створити такі умови, щоб максимально знизити можливість пошкодження міхурів. Це її найслабше місце.
Тому усі декорації не повинні мати гострих граней, об які рибки змогли б травмувати свої «бульбашки».
Ґрунт також має бути гладким, бо як і іншим золотим їй притаманна жага до його перекопування.
Враховуючи розміри рибок, акваріум треба підбирати з розрахунку від 50 л на одну особину.
Рослини підійдуть або штучні, або з жорстким листям (анубіаси, криптокорини, ехінодоруси)
Потрібна ефективна фільтрація і аерація та, звичайно, щотижневі підміни води (до 20%). Терморегулятор не є життєво необхідним, «водяні очі» – холодноводні рибки, яким достатньо буде і 18-22°С.
Інші параметри можна тримати у межах: pH=6,5-8,0, GH=5-20.
Зважаючи, що травна система золотих рибок пристосована до перетравлення переважно рослинної їжі, тому вона і повинна складати більшу частину раціону.
Тривале годування живими чи замороженими кормами нерідко призводить до порушення обмінних процесів та загибелі рибки.
Найбільш оптимально годувати якісним сухим кормом. Є корми власне для золотих рибок, які містять усі потрібні елементи.
Не варто перегодовувати рибку, краще давати порційно двічі на день. Для цього можна використовувати спеціальні годівнички.
Тривалість життя «водяних очей» до 15 років.
Розмноження та розведення «водяних оченят»
Розвести вдома «водяні оченята» не так і легко, але можливо. Проблема виникає одразу, як спробуєте визначити самця і самку, оскільки в них статевий диморфізм у них зовсім не виражений. Визначають стать швидше по поведінці рибок, відсадивши групу рибок в окремий нерестовик.
Самці переслідуватимуть самку і запліднюватимуть ікру, яку вона метатиме.
На дно укладають сепараторну сітку, кидають трохи дрібнолистих рослин. Нерестовик обладнують аерацією та обігрівом. У нерестовику температура має бути вищою – 24-26°С.
Якщо самців і самок вдалось визначити, то під час наступних нерестів краще передбачити на одну самку двох самців.
Перед нерестом різностатевих особин рекомендується розсадити на 2-3 тижні.
За раз самка здатна видати до 10 тисяч ікринок. Вони просто падають униз і кріпляться на рослинах. Батьківський інстинкт у них відсутній, тому після нересту виробників одразу видаляють.
Інкубація ікри триває близько 2 діб, а за ще кілька днів молодь вже здатна до самостійного харчування.
Видоформуючі «бульбашки» починають з’являтися через 3-6 місяців після народження. А статевої зрілості «водяні очі» досягають у віці близько року.
Сумісність «водяних оченят»
Найбільш оптимально утримувати «водяних очей» у видовому акваріумі, щоб вберегти «бульбашки» від пошкоджень. Це допоможе уникнути травмування навколоочних «бульбашок» іншими видами.
Якщо все ж хочеться урізноманітнити населення акваріума, то найкраще вибрати сусідів з інших короткотілих порід золотих: телескопів, ранчу та ін.
З агресивними та надто активними рибками краще не утримувати разом, щоб не ушкодити міхур.
