Найшикарніші мешканці акваріумів – золоті рибки. Це справді унікальні рибки, майже як у відомій однойменній казці, є особливості їх утримання. На сьогодні є багато різновидів золотих рибок, виведених селекціонерами, – понад 100. Часто можна побачити їх у круглих невеличких акваріумах, але це зовсім не підходить для цієї риби, вона потребує значно більших об’ємів.
Історія виникнення золотої рибки
Золоті рибки однозначно мають найдовшу історію з усіх акваріумних рибок. Кажуть, перші згадки про золотих рибок з`явилися в Китаї у VI столітті до н.е. Саме тоді прабатьки сучасної золотої рибки стали декоративними домашніми вихованцями. Рибки червоного забарвлення були настільки шанованими, що їх зображення зустрічалися на фамільних гербах знатних родин.
Пращури найвідоміших сучасних порід золотих рибок були виведені завдяки праці селекціонерів династії Мін (1368-1644 р). Золота рибка навіть має іншу назву – карась китайський.
Першим європейцем, який побачив і описав рибок незвичайної краси, був відомий італійський мандрівник Марко Поло (1254—1324). Про те, коли золоті рибки потрапили до Європи, точно ніхто не знає. Називають різні дати, більшість з них належить до XVII ст.
Однак існує дослідження, що першими відкрили золоту рибку не китайці, а римляни. Вони використовували її для їжі. Карась жив нібито у водах Європи, де в якийсь час схрестився з карпом і так з’явились пращури сьогоднішньої золотої рибки.
Опис та особливості догляду за золотими рибками
Золоті рибки надзвичайно живучі риби. Їх пращури жили просто у неймовірних умовах, риба мусила пристосовуватись. Золоті рибки мають глоткові зуби. У них відсутній шлунок, травний тракт розташований на самому початку.
Рибка стала універсальною, їсть майже все. Вони можуть їсти навіть равликів, випльовуючи раковину.
Їдять досить багато і охоче. У їх раціон необхідно включати як живу, так і рослинну їжу. Золота рибка потребує меншої кількості протеїну, чим тропічні акваріумні рибки але більше вуглеводів.
Фірми випускають для золотих рибок і їх екзотичних різновидів особливий раціон у вигляді пластівців і гранул.
Кількість їжі на день не повинна перевищувати 3% ваги риби. Годують дорослих риб один чи два рази на день. Корму дають стільки, скільки вони можуть з’їсти за десять-двадцять хвилин, а залишки їжі слід видалити. Тут, як ніколи, треба дотримуватись золотого правила – краще недогодувати рибок, ніж перегодовувати.
Оскільки значна частина раціону золотих рибок рослинна їжа, живі рослини не довго існуватимуть у вашому акваріумі. Для золотих – це корм. Але можна використати штучні рослини та декорації
Довготілі золоті рибки довговічні, за хороших умов рибка може прожити до 30 – 35 років, короткотілі – до 15 років. Найстарішою золотою рибкою в світі була рибка Тиш. Ставши неймовірно популярною, вона померла у своєму акваріумі на 43-му році життя. Цю рибку в 1956 році виграв хлопчик Пітер в розважальному парку в Йоркширі, в Англії. Тиш занесли до Книги рекордів Гіннесса.
До характеристик води золоті рибки невимогливі, наприклад, температура може коливатися від 18 до 30 °С. Оптимальною слід вважати у весінньо-літній період 18 – 23 °С, взимку – 15 – 18 °С. А критичні температури для них від 35 градусів і аж до 0 градусів. Однак різко температуру міняти не можна. Від температур залежить і швидкість обмінних процесів. При менших температурах можна годувати раз на день.
Жорсткість води 8 – 25°, кислотність 6-8. При поганому самопочутті риб у воду можна додавати сіль – 5-7 г/л. Рибки непогано переносять солоність 12-15%. Потрібні регулярні підміни води та хороша фільтрація – механічна та біологічна.
Золоті потребують великих об’ємів – в ідеалі до 50 літрів на особину. На 5 рибок треба акваріум 200-300 літрів.
Різновиди золотих рибок
Є орієнтовно 130 різновидів золотих. Серед найвідоміших селекційно виведених рибок є такі: комета (невеликих розмірів, трохи менші за інших золотих, і тонші); оранда або червона шапочка (має нарости на голові); вуалехвіст (має довгий хвіст, що складається з кількох зрощених плавників, створюючих складки і звисаючих подібно вуалі); телескоп (має тіло яйцеподібної або округлої форми, очі опуклі, розміром 1-2 см).
Телескоп
Червона шапочка
Розведення золотих рибок
Розрізнити самок від самців можна тільки в період нересту: у самців на зябрах і грудних плавцях з’являється білий «висип», а у самки черевце округляється.
Статеве дозрівання у золотих рибок відбувається через рік, але повний розвиток, максимальна яскравість забарвлення і пишність плавників настає тільки через два-чотири роки. Тому бажано розводити рибок в цьому ж віці.
Акваріуми від 20 до 50 л можна використовувати під нерестовик. Причому рівень води повинен бути не більше 20 см. Вода необхідна свіжа, відстояна.
У нерестовику має бути яскраве світло і потужна аерація.
На дні потрібна пластикова сітка, а в одному з кутів поміщають спеціальний субстрат або капронову мочалку. Температуру поступово підвищують на 2-4 ° C.
Щоб точно ікра повністю запліднилася, а нерест був гарантований, на одну самку беруть двох-трьох самців..
За 2-5 годин самка встигає вимітати дві-три тисячі ікринок. Ікринки приклеюються до мочалки або ж падають під сітку. Батьків відразу ж видаляють після нересту.
При 25 ° C інкубаційний період триває чотири дні. У цей час необхідно видаляти загиблі і побілілі ікринки. Вони покриваються грибком, який може перекинутися і на живі.
Чим хворіють золоті рибки?
Хоч золоті рибки надзвичайно витривалі, вони виживають в умовах, в яких мало яка рибка житиме.
Часто головною причиною хвороб та загибелі золотих – є банальне недоїдання. В умовах акваріума годувати рибку намагаються раз на день, щоб не зіпсувалась вода. А вона природно насправді потребує частішого годування. Або утримують забагато риб в невеликій ємності.
Індикатором гарного самопочуття рибок є їх рухливість, насиченість забарвлення, блиск луски і апетит, або вертикально піднятий спинний плавець.
Помутніння луски. Викликається циклохетою – маленької війкового інфузорії. Уражені ділянки виглядають жорсткими, матовими. Небезпека цього в тому, що недоліковане місце стане майданчиком для більш складних захворювань.
Короста. Спалахує від бактерій, стрімко розмножуються від залишків ненатуральної їжі. Дерматомікоз. Вторинне грибкове захворювання. Проявляє себе у вигляді тонких білих ниток, перпендикулярних тілу і розвиваються в ватообразний наліт, який може проростати в м’язи і внутрішні органи.
