Якщо у вас є акваріум на кілька сот літрів і бажання завести щось справді екзотичне, то спробуйте ската. Далеко не усі знають, але скати – це також риби. Найвідомішими та найпопулярнішими у прісноводних акваріумах є скати моторо. Вони відносно компактні порівняно із родичами у природі. Та дрібною істотою моторо також не назвеш – виростає до пів метра. Тож об’єми повинні бути відповідні.
Цей вид скатів досить широко поширений в Південній Америці, у Колумбії, Перу, Болівії, Бразилії, Парагваї та Аргентині. Скат моторо населяє як річку Амазонку, так і її притоки: річки Оріноко, Ріо-Бранко, Парана, Парагвай.
Як і інші представники роду, прісноводний скат зустрічається в різних біотопах. В основному це мілини великих річок та їх приток, де субстрат складається з мулу та піску. У сезон дощів цей моторо переселяється в затоплені ліси, а в сухий сезон – в озера, які утворилися раніше.
Загалом це велика і незвичайна риба, але утримувати її не так просто. Можливо, наші підказки полегшать вам життя, якщо таки надумаєте завести ската моторо.
Насамперед оповімо коротко про скатів, бо хоч це і риби, але все ж трохи інші.
Цікаві факти про скатів:
– скати відносяться до хрящових риб. Вони є найближчими родичами акул;
– зустрічаються у всіх морях і океанах, але зустрічаються вони і у тропічних річках;
– скати ніколи не бачать, що їдять, бо їх очі у найвищій точці тіла, а рот знаходиться на черевній стороні.
– різні види скатів чудово живуть і в холодних арктичних водах з температурою в 1,5-2 градуси тепла і у спекотних тропіках, де вода прогрівається до +30.
– існують яйцекладні, живородні і яйцеживородні скати;
– більшість скатів тримаються мілководдя, але їх знаходили і на глибині у кілька кілометрів;
– довжина скатів варіюється від декількох сантиметрів до 3-6 метрів;
– найбільшим скатом є манта, або морський диявол. Ширина тіла окремих особин досягає 7 м (зазвичай 4-4,5 метра), а маса великих екземплярів — до 2 т. Зареєстрований найважчий скат мав вагу 2,5 тонн;
– більшість скатів живиться донними тваринами, зокрема, черв’яками, молюсками різними і ракоподібними;
– деякі скати мають з боків тіла електричні органи, а в скатів-хвостоколів, як в моторо, на хвості розташовані шипи, забезпечені отруйною залозою.
Зовнішній вигляд скатів моторо
Моторо або річковий скат кільцевий (Potamotrygon motoro) — скат з родини річкових хвостоколів. Другу назву отримав за характерні круглі плями, якими всипане все тіло.
Скат моторо має дископодібне тіло, яке утворилось у результаті зрощення широких грудних плавників з головою. У центрі диска є помітне потовщення. На особливих горбиках розташована пара очей.
Основне забарвлення тіла – сіре чи коричневе з численними жовтими чи білими плямами, які у природі допомагають скату зливатися з ґрунтом.
Моторо мають щонайменше 5 варіантів забарвлення, але великі плями на тілі притаманні всім формам. Самці – більш контрастні, ніж самки.
Оскільки, зарившись у пісок, у ската моторо немає можливості дихати напряму, то на верхній частині тіла рибки за очима є спеціальні отвори – дихальця, через які вода надходить до зябер.
Складнощі утримання скатів моторо у домашніх акваріумах
Кажуть, у природному середовищі місцеві мешканці бояться скатів моторо подекуди більше, ніж піраній. Усе через небезпечний для людини засіб захисту – на кінці хвоста розташований шип, який має характерні защербини. У спокійному стані він знаходиться під тонкою оболонкою і «плаває» в суміші слизу й отрути. Але при нападі (чи коли хтось випадково наступить) шип впивається у ногу, виділяючи отруту. Витягти цей шип дуже важко, він застряє наче риболовний гачок. Отрута моторо доволі сильна – викликає сильний біль і некроз тканин.
Наприклад, у Колумбії щорічно реєструють тисячі випадків травм і навіть випадкових смертей у результаті атак моторо.
Тому у домашніх умовах з моторо треба бути дуже обережними. Та якщо його не лякати, він швидко звикає до людини, навіть дозволяє годівлю з рук. У будь-якому випадку при обслуговування акваріума краще одягати товсті рукавички для захисту від випадкових неприємних уколів.
Раз на пів року скат моторо скидує свій шип, а на його місці утворюється новий.
При підборі акваріума врахуйте, що дорослий скат моторо може виростати до 50 см. Тож чим більший акваріум – тим краще. Але не радять менше за 300-500 літрів, краще – від 1000 л. Зважаючи, що більшу частину життя моторо проводить на дні, акваріум має мати не так великий об’єм, як максимальну площу дна, а висота при цьому не так важлива.
Бажано обладнати акваріум щільною кришкою, бо підпливаючи за кормом, моторо, буває, сильно висовуються з води і може вискочити або розлити воду.
Радять тримати рибок одностатевими групами – лише самок або самців.
Річковий пісок підійде в якості субстрату для утримання моторо. Вони люблять зариватись у ґрунт, що допомагає їм зняти зайвий слиз, який утворюється на тілі. Також рибки можуть ховатись у піску, якщо чогось злякаються.
Та часто скатів моторо утримують у акваріумах взагалі без ґрунту. У таких умовах їм менш комфортно, але пристосовуються.
Скати чутливі до високого вмісту аміаку, тому потрібна якісна потужна фільтрація і аерація, бо ж немаленька рибка. Звичайно, важливі регулярні підміни води – до 30%.
Моторо – теплолюбні скати, тож обов’язковим є і терморегулятор. ВАЖЛИВО! Терморегулятор має бути обладнаний кожухом, бо є непоодинокі випадки, коли скати отримують опіки від звичайних обігрівачів і згодом гинуть.
У природі моторо їдять дрібних риб, черв’яків, ракоподібних.
У домашніх умовах скатів годують рибою, комахами, шматочками рибного філе, мідій, очищених креветок, мороженими продуктами, сухими тонучими кормами (таблетки для сомів).
Молоді скати чудово поїдають мотиля, артемію, трубочника.
Оптимальні параметри води для утримання: t=24-26°С, pH=6.5-7.5, gH=5-10.
Тривалість життя за сприятливих умов в акваріумах – близько 15 років, а буває і 20 років.
Розмноження скатів моторо
Для скатів моторо характерне яйцеживонародження – запліднення ікри й подальший розвиток зародків відбувається всередині тіла самки, а на світ з’являються вже повністю сформовані мальки, готові до самостійного харчування. Схожий процес можна спостерігати у популярних живородних рибок із родини Пецилієві – гуппі, мечоносців, молінезій, пецилій. Тільки об’єми, як кажуть, інші.
Статева зрілість настає у риб у віці близько 4 років, коли розмір диска доходить до 35-40 см. Відрізнити самця від самки досить просто: якщо подивитися на чоловічу особину знизу, то біля черевних плавників одразу виявите модифіковані плавники, які вони використовують для запліднення самок.
Якщо ви взяли за мету розведення цих скатів, краще підібрати більшу дорослу самку і меншого самця. Бо менша самка може бути не готова до доволі агресивних залицянь, тож може отримати травму. Ще однією цікавою особливістю є те, що самки мають дві матки, тобто можуть мати потомство від двох різних самців одночасно.
Самка кілька місяців виношує потомство. Зазвичай на світ з’являється від 1 до 8 мальків. На пізніх стадіях можна навіть помітити ворушіння дитинчат у тілі матері. У цей час самку слід добре годувати, адже вона витрачає дуже багато сил на вирощування потомства.
Новонароджені скати мають довжину 6-7 см.
На 2-3 день після появи на світ скати можуть харчуватися. Їжа для них підходить така сама, як і для дорослих, але її слід краще подрібнювати.
Сумісність
У своїй природній екосистемі скати є одними з головних хижаків, тож тримати їх разом із більшістю інших видів риби в акваріумі небезпечно.
Тому сусідів краще підбирати за достатнім розміром, але щоб і вони не завдали скатам шкоди.
Нормальними сусідами будуть ті, які плавають у товщі води чи на поверхні.
Уживуться із такими рибами: дискуси, аровани, пангасіуси, акулячий балу, великими цихлідами.
Та є випадки, коли хижі цихліди об’їдали плавники. З тими ж піраніями не варто утримувати.
Проте відомі випадки, коли великі риби піддавалися нападу цих хижаків, і навпаки, коли цихліди об’їдали скатам плавники.
Менші донні риби і креветки можуть стати просто кормом.
Не рекомендується підсаджувати в акваріум до скатів дрібних рибок і невеликих сомиків, бо вони швидко стануть жертвою хвостокола.
