Серед акваріумістів зустрічаються шанувальники великої риби, а «не отих ваших «мальків» типу гуппі, неонів і тетр», «щоб було чути, що в хаті рибина, а не слимак». Щось таке можна почути від прихильників великих цихлід. Таким зоолюбителям точно зайде акара.
Акару бірюзову вперше описав Гюнтер у 1860 році, доступними для любителів вони стали лише у 70-тих роках минулого століття, а сьогодні вважаються чи не найпопулярнішими цихлідами. Як більшість родичів циклових, здатні впізнавати господаря і часом дозволяють себе погладити.
Батьківщиною акар вважається північно-західна частина Перу та басейн річки Ріо-Есмеральдес. Далі вони помандрували в інші частини Південної Америки. Сьогодні вони уже є у Колумбії, Бразилії та сусідніх країнах.
Зовнішній вигляд акар
Акари – цихліди з великим і витягнутим тілом, виростають до 25-30 см завдовжки. Мають велике опукле чоло на голові, товсті губи і виразні очі.
На подовжених анальних і спинних плавниках та на хвостовому часто є облямівка.
Молоді особини не мають надто яскравого забарвлення. Це поки не дуже примітні сірі риби із темними смужками. Можливо, так генетично закладено, щоб не надто окріпла молодь не дуже впадала у вічі хижакам. Та з віком акара стає яскравою і кольоровою.
Найбільш відомим різновидом цих риб є бірюзова акара. Загальною їх ознакою є наявність блискучих плям по всьому тілу. Самці дещо більші за самок і мають довші плавники. Самки не такі яскраві, а їх плавники мають більш закруглену форму. У віці близько 5 років на голові самця може виникнути жировик. Деяких акваріумістів це насторожує, та фахівці кажуть, що таке явище є нормальним і не пов’язане із захворюваннями. Кажуть, що це власне є особливістю дорослого самця бірюзової акари. І за цією ознакою їх можна відрізнити від іншого дуже схожого різновиду акар – блакитно-плямистих.
Бірюзова акара (Andinoacara rivulatus) також більша від родичів (до 30 см) і агресивніша. В англомовних країнах її ще називають «Green Terror» – зелений жах.
Дорослі бірюзові акари забарвлені яскраво: тіло зелене з характерним бірюзовим відливом, хвостовий плавник акуратно закруглений, анальний і спинний – загострені.
Блакитно-плямиста акара або блакитна (Aequidens pulcher) практично вдвічі менша за бірюзову, її розмір цієї рибки в акваріумі рідко перевищує 15 см. Тіло приплюснуте з боків і витягнуте у довжину.
Однак це досить красива рибка, її ще називають «pulcher» – чудова.
Тіло має світло-сірий колір із блакитним нальотом і темними поперечними смужками. Спинний плавник прикрашає тонка облямівка яскраво-червоного кольору. На голові та зябрових кришках масово розташовані крапки, які світяться. Це забарвлення – постійне, а не проявляється лише у період розмноження.
Догляд і утримання акар
Утримання акар загалом не особливо складне, але початківцям краще починати з простіших і менших видів.
Акари – немаленькі риби, тому наноакваріуми точно не для них. Радять акваріуми від 100 літрів на одну рибину. Та утримувати їх краще парами чи групами з переважанням самок, щоб знизити імовірність сутичок між самцями. Оскільки акари – територіальні риби, необхідно акваріум розділити на зони та облаштувати побільше укриттів.
Як і вся велика риба, акари потребують дуже хорошої фільтрації та аерації. Обов’язкові регулярні підміни води
Бажані параметри води: жорсткість (gH) – 8-15°; рН – 6.0-8.0; температура – 22-25°С. Відносно легко переносять короткочасні поступові зниження температури до 18°С. Блакитна акара полюбляє теплішу воду – до 28.
У природі акари харчуються водними безхребетними, дрібною рибою.
В акваріумі всеїдні, але варто їм підбирати збалансований корм. Від неправильного годування страждають на серйозні розлади травлення. Підійдуть сухі і заморожені корми. З радістю їстимуть замороженого мотиля, артемію та гаммаруса. У захваті будуть від живих креветок. У будь-якому випадку раціон має бути різноманітним.
За належного догляду в акваріумі можуть жити до 10 років.
Розмноження акар
Пари створюють у юному віці, бо дорослих акар зводити надзвичайно проблематично – самець зазвичай забиває самку. Статева зрілість у акар настає у віці близько одного року.
У період розмноження підвищується загальна агресивність риб.
Нереститись можуть як в загальному акваріумі, так і відгаднику. Стимулювати нерест можна, збільшивши раціоні частку високобілкових кормів та підвищивши температуру на кілька градусів.
Ікру самка відкладає на плаский субстрат – корчі, камені, скло акваріума. Плодючість –до 300-400 ікринок.
Про мальків дбають обоє батьків. Активно плавати вони починають на 4 добу після вилуплення. Стартовий корм – науплії артемії, подрібнені пластівці.
Сумісність акар
Попри отриману кличку «зелений терор», якась патологічна агресивність цим рибам не властива.
Агресія пропорційна до розміру акваріума – чим менша банка, тим агресивніша акара.
Також вони більш агресивні під час нересту, причому тоді більш агресивні самки, які відганяють усіх від кладки.
У просторих акваріумах (від 300-500 літрів) акари можуть бути сусідами з іншими цихлідами та великими сомами, як птеригопліхти чи плекостомуси.
До них також можна підселяти астронотусів, хромісів, северумів, папуг.
А равлики, креветки та дрібна риба рано чи пізно стане просто кормом.
