Раніше ми писали про цихлід з африканського озера Малаві – Мбуна. У цьому ж озері мешкає ще одна чисельна група цихлових – Утака. Якщо перші – це майже повністю вегетаріанці, то Утака віддають перевагу білковмісній їжі – планктону та дрібним рибкам.
Цихліди Утака (Cichlids Utaka), як і Мбуна, у природі можна знайти лише в озері Малаві (Східна Африка), де загалом мешкає сотні видів ендемічних цихлід.
Мешкають на мілководді – піщаних мілинах або дрібногалькових пляжах. Деякі види утворюють косяки із сотні чи тисяч особин. Для аборигенів є об’єктом риболовлі.
Різниця між цихлідами Утака і Мбуна
Терміном Утака називають цихлід, які живуть у відкритій воді, на відміну від групи Мбуна, які живуть на дні і серед грудок каміння.
Фактично Утака – позасистемний термін, який використовується лише з метою узагальнення принципово схожих по екології риб. Акваріумісти запозичили його у рибалок-аборигенів, які сортували улов за своїми канонами.
Наприклад, аулонокара (Aulonocara), що завжди систематично була окремим родом, на їхню думку, належить до групи Утака.
Тож цихлід Мбуна і Утака формально розділили на дві групи здебільшого за особливостями їхньої поведінки.
Так, представники Мбуни – невеликі територіальні та досить агресивні риби.
А малавійці з групи Утака суттєво більші, але спокійніші.
Це той випадок, коли вегетаріанці більш агресивні, ніж м’ясоїди.
Зовнішній вигляд цихлід Утака
На відміну від Мбуна, цихліди Утака менш яскраві, нейтрально забарвлені, зазвичай мають сріблясто-сірий колір тіла. Лише альфа-самці отримують яскраве забарвлення, досягнувши статевої зрілості. Самки – сіренькі і невиразні.
Напевне це головна причина, чому вони рідше зустрічаються у домашніх водоймах акваріумістів.
Таке забарвлення пов’язано з більш високою уразливістю для хижаків, бо ж мешкають у природі у відкритій воді.
Однак і серед них можна знайти доволі цікаві і яскраві особини.
Утака мають добре виражений статевий диморфізм: самки, як правило, залишаються з неяскравим забарвленням. Самці можуть ставати надзвичайно яскравими, через що їх інколи називають «цихліда-павич».
Мають розміри залежно від виду від 8 до 25 см.
Найбільш поширені із Утака в домашніх акваріумах представники роду Копадихроміс, зокрема, небесно-блакитний Копадихроміс лазуровий (Copadichromis azureus Konings), різновиди блакитно-мідного Копадихроміса Борлея (Copadichromis borleyi) чи жовто-блакитний Копадихроміс триплямковий (Copadichromis trimaculatus).
Також до Утака зараховують аулонокар: Ньяса (Королева Ньяса), Бенша, орхідея, Ред рубін, мультиколор та ін. Мають доволі строкате і кольорове забарвлення. Хоча дехто виділяє аулонокар в окрему групу.
Окремим різновидом цієї групи можна виділити блакитного дельфіна. Він має яскраве забарвлення та незвичайний жировий наріст. У відповідному об`ємі води рибка може вирости до 25 см у довжину.
Догляд і утримання цихлід Утака
Для утримання цихлід групи Утака потрібна доволы мысьтка водойма. На пару радять об’єми від 200 л.
Оскільки до рослин вони ставляться прохолодно, то можна до декору додати німфеї, ехінодоруси, криптокорини, анубіаси. Також можна використати камені, корчі. Загалом, щоб це нагадувало біотоп, тоді рибки почуватимуться більш спокійно і природно.
Найбільш комфортно Утака почувається за таких параметрів води: t 25-28 ° С, gH 8-20 °, pH 7,2-8,5.
Звичайно, потрібна потужна фільтрація і постійна аерація.
Також читайте: Чому вмирають рибки в акваріумі?
Основу меню складають мотиль, коретра, високоякісні заморожені продукти.
Розведення цихлід Утака
Статева зрілість в Утака настає до року. За кілька місяців до цього у самця починає змінюватися забарвлення.
У цей час проявляться і територіальність цихлід. Самець прагне відігнати від нерестовища сусідів, що снують навколо.
Нерест виглядає доволі цікаво і триває 40-60 хвилин. Як і у Мбуна, самка Утаки піклується про потомство, збирає запліднені ікринки до рота. Через 20-28 днів мальки залишають притулок, пристосовуються до самостійного життя.
Відразу після виходу у світ мальки (50 до 100) починають шукати корм. Його слід давати до 5 разів на добу.
Сумісність цихлід Утака
Цихлід найприродніше тримати із співрозмірними родичами у просторих акваріумах з великою кількістю укриттів.
Самок, звичайно, має бути більше, щоб знизити внутрішньовидову та міжвидову боротьбу, а також імовірність сутичок самців за увагу самок.
Також не рекомендується утримувати разом дорослих особин і молодь. Також відомо, що різні види цихлід одного віку, які ростуть разом, більш толерантні одне до одного, ніж ті, що поселяються згодом.
Деякі акваріумісти експериментують і садять разом малавійських цихлід різних груп. Цього б не радили робити, хоча б тому, що у цихлід Мбуна і Утака зовсім різний раціон – що одним добре – то для інших може закінчитись сумно.
