Мексиканський карликовий рак. Догляд та утримання

Мексиканський карликовий рак – колоритний мешканець акваріума. Він одразу впадає у вічі, особливо своїм яскравим помаранчевим кольором. Та любителі можуть сплутати його з креветкою. Він і справді приблизно того ж розміру, що й креветка черрі. Та має всі ознаки рака, хоч і маленького.

Зовнішній вигляд

Одразу варто відзначити, що насичений помаранчевий колір він отримав завдяки селекціонерам, бо у природі такі кольори разом з невеличкими розмірами зробили б з нього легку здобич.

Форму має як звичайні раки, правда довжина тіла не перевищує 5 см.

За щільним хітиновим панциром під надійним захистом перебувають внутрішні органи рака.

Черевце складається зі зчленованих сегментів, під якими розташовані плавальні ніжки – плеоподи. Вони беруть участь не тільки в плаванні, а й в розмноженні. Зокрема, у самця одна з пар перетворилася у спеціальний орган, а самки використовують їх для виношування ікри.

Має червоно-помаранчевий колір тіла, інтенсивність якого варіюється. Уздовж голови і хвоста можуть розташовуватися темні або світлі смуги, а також невеликі округлі плями.

Догляд за карликовими раками

Для утримання пари мексиканських карликових раків знадобиться акваріум від 20 літрів, краще від 50 із максимальною площею дна, бо сам тут проходить майже все життя раків.

Варто облаштувати побільше укриттів. Їм це дуже знадобиться під час линьки, поки не затвердіє хітиновий покрив. У цей час вони дуже вразливі, особливо, якщо живуть у загальному акваріумі.

Потрібна хороша фільтрація а щотижневі підміни води (20% об’єму), бо вони досить чутливі до різких змін параметрів води.

Мексиканські карликові раки не завдають шкоди живим рослинам, хіба можуть підкопати корені.

Не люблять яскравого освітлення, тож краще додати ще й плаваючих рослин, щоб затінити у разі потреби.

Вода не має бути занадто м'якою, бо для членистоногих потрібні мінерали для формування панцира.

Добре сприймають температуру води у межах 18 – 25 градусів, pH – 7 - 8.5, GH – 10 - 20.

Раки всеїдні, їсть все що може тягнути своїми маленькими клешнями.

Тривалість життя в акваріумних умовах становить 2-3 роки.

Загалом за ними точно цікавіше спостерігати, ніж за звичайними креветками. Вони облаштовують свій сховок.

Коли карликовий рак голодний, він бігає по дну, піднявши клешні.

Загалом мексиканські карликові раки ведуть денний спосіб життя, завдяки чому за ними зручно спостерігати.

Розмноження карликових помаранчевих раків

Мексиканські карликові раки розмножуються не складно. Для розведення достатньо пари виробників і акваріума на 20 літрів. Відрізнити самця і самку відносно просто. У самки клешні короткі і товсті, а сама вона більша за самця. У самців клешні витягнуті.

Після запліднення ікра розвивається у самок від одного до чотирьох тижнів. Потім вона ховається в укриття, де з'являються ікринки, які міцно прикріплюються до плавальних ніжок матері. Інкубується ікра за місяць-півтора. При цьому самка майже не виходить з укриття. За раз відкладає до 60 ікринок. У період виношування ікри корм самці краще кидати прямо перед входом у сховище.

Варто у нерестовик покласти мох чи інший, можна і штучний субстрат щоб молоді рачки могли сховатись.

Десь через 2-3 тижні з'являються личинки. Перший тиждень вони харчуються за рахунок жовткового мішка.

Після першої линьки вони стають схожими на своїх батьків і починають досліджувати акваріум в пошуках їжі.

Спочатку молодь часто линяє через швидкий ріст. З часом цей процес відбувається усе рідше.

Статева зрілість у раків настає досить рано – в 3-4 місяці.

Сумісність

Мексиканські карликові раки – загалом миролюбні, можуть хіба проявити активність стосовно інших раків свого виду і то у разі перенаселення.

Не варто садити до них надто активних та великих риб. У пошуках їжі можуть розштовхувати навіть більшу за себе рибу, але шкоди їй не завдадуть.

Найкраще для спільного утримання підійдуть неони, кардинали, родостомуси, гуппі, молінезії, пецилії та інші рибки невеликого розміру.

Донні риби та невеликі соми також для них чудова компанія: коридораси, анциструси, торакатуми.

Великі хижі цихліди сприймуть невеличких рачків хіба як корм. Також не варто садити карликових раків із більшими родичами.