Акваріумні тритони: особливості догляду за симпатичними амфібіями

У любительських акваріумах серед великого різноманіття рибок, раків, крабів, креветок також можна зустріти земноводних. Окрім жабок, про яких ми писали раніше, також зустрічаються тритони. 

Тритони можуть жити як у воді, так і на суші. Але  ведуть переважно водяний спосіб життя. Тритони – це група хвостатих земноводних із родини Саламандрових. Поширені у Європі та  Азії.

Окремі види є ендеміками територій, наприклад, японський вогняно-черевний тритон, який  зустрічається виключно у Японії.

Живуть амфібії у ставках, озерах та річках.

У природі вони  практично не залишають водойм, у яких мешкають. Зрідка ненадовго можуть обсушуватись на камінні. Однак вони мають легеневе дихання, тому мусять періодично підніматися до поверхні, щоб наповнити легені повітрям. Віддають перевагу місцям з густими заростями водяних рослин.

Це доволі витривалі тваринки – добре переносять як низькі температури, так і тимчасове пересихання водойми, зариваючись у мокрий мул. Важливо, щоб шкіра залишалася вологою, інакше настає швидка загибель.

Тритони мають здатність до регенерації втрачених частин тіла. Вони можуть повністю відновити втрачені кінцівки, очі й навіть деякі внутрішні органи.

Відіграють важливу роль у ланцюгах харчування.

Через діяльність людини деякі види тритонів довелось занести до Міжнародної Червоної книги.

У домашніх акваріумах їх можна зустріти не так часто. За цими тваринками цікаво спостерігати.

Зовнішній вигляд

Зовні тритони щільне тіло із загостреною мордочкою. Хвіст має приплющену форму і може становити половину довжини тіла.

Плавальні перетинки на кінцівках відсутні.

Розмір акваріумних тритонів коливається від 7 до 30 см залежно від різновиду.

Мають переважно буре чи сіре забарвлення. Бувають невеликі плями.

Черевце зазвичай світле, забарвлене у жовтий або помаранчевий кольори.

У шлюбний період самки стають яскравішими, а у самців взагалі може з’являтись специфічний гребінь.

У домашніх акваріумах можна зустріти кілька найбільших поширених різновидів: звичайний тритон (Lissotriton vulgaris); гребінчастий тритон (Triturus cristatus); голчастий тритон (Pleurodeles waltl) та іспанський тритон (Lissotriton boscai).

Звичайний тритон

Це найпоширеніший вид із роду малих тритонів. Має розміри від 7 до 11 см, половина з яких припадає на хвіст. Самці більші за самок.Шкіра у звичайного тритона гладенька чи злегка зерниста. Спинка забарвлена у коричнево-бурий чи оливковий колір із помітними округлими плямами. Черевце жовте чи світло-помаранчеве, але плями є й тут. Через очі проходять темні смужки, що є характерною ознакою виду.

Занесений до Червоних книг у різних країнах.

Гребінчастий тритон

Виростає до 18 см у довжину. Назву отримав за характерний гребінь, який утворюється у самців у період розмноження. На тілі має яскраво виражену зубчастість, на хвості – гладкіший.

Забарвлення гребінчастого тритона – темно-коричневе з великими плямами. Може здаватись абсолютно чорним. Черевце – яскраво-жовтого чи помаранчевого кольору з темними плямами. Уздовж хвоста має сріблясто-сіру смугу. Шкіра – груба і шорстка на спинці та гладка на черевці.

Ці тритони подекуди видають різні звуки – пищання, скрипіння чи глухий свист.

Голчастий тритон

Ці тритони найбільші з акваріумних – довжина тіла у дорослих до 30 см. Хвіст короткий відносно тіла, сплющений і закруглений на кінці.

Забарвлення – темно-буре з плямами, шкіра шорстка. Черевце світле. Уздовж тіла мають смужку з червоних або жовтих плям. У цих місцях розташовані особливі вирости ребер, на кінці яких є отруйні залози. Якщо хижак схопить голчастого тритона, то відчує печіння у пащі й одразу кине його.

Іспанський тритон

Іспанський тритон має ще одну назву – тритон Боска. Є ендеміком Піренейського півострова.

При продажу часто його можуть продати під виглядом більш поширеного голчастого.

Розмір дорослих амфібій не перевищує 10 см, самці дрібніші за самок. Тіло щільне, у поперечному перерізі квадратне завдяки особливим залозистим виступам у районі спини. Хвіст займає майже половину тіла, сплощений із боків. У сезон розмноження у самців на хвості з’являється невисокий гребінь.

Шкіра іспанського тритона гладенька протягом усієї водяної фази життя. У період проживання на суші шкіра стає грубою та шорсткою. Забарвлення – від оливкового до брудно-жовтого. Черевце має жовтувате чи рожеве.

Догляд і утримання тритонів

Тритонів бажано утримувати не поодинці, а групами, вони так почуваються більш комфортно. Акваріум варто підбирати залежно від різновиду тритонів, бо вони мають різні розміри  

Для виживання тритонам не потрібні острівці чи можливість вилазити на поверхню, тому вони можуть жити у загальному акваріумі. Звичайно, можна передбачити таку можливість, Періодично тритони виповзатимуть на поверхню. Для цього можна організувати акватераріум або палюдаріум. Його можна або купити, або самому облаштувати можливість виходу на поверхню за допомогою каміння, корчів чи рослин, які мають листки над водою. Також це можуть бути плаваючі острівці.

Важливим є покривне скло, бо вони можуть вилізти зі свого житла і загинути. Бо, як ми згадували, смертельним для тритонів є пересихання шкіри.

Ґрунт бажано брати такої фракції, щоб він не міг поміститися тритону до рота.

Тритони полохливі, тому варто передбачити велику кількість укриттів гротів, кокосових горіхів, корчів чи каміння.

Також бажано побільше живих рослин. Вони слугуватимуть не лише укриттям, й місцем для відкладання ікри у період розмноження.

Потрібна хороша фільтрація і щотижневі підміни 20% води.

Хоч тритони можуть жити у загальному акваріумі, та вони прихильники холоднішої води, ніж більшість тропічних риб. Комфортно їм при 18-22 °С. Якщо у вас вдома постійно більша температура, то доведеться придбати спеціальні кулери або придумати інший спосіб охолодження води.

Діапазон інших параметрів ширший: pH=5.5-7.8, GH=5-15.

Періодично тритони линяють. Їх старий покрив лопається біля голови і поступово відходить з усього тіла. Вони його повністю з’їдають.

У природі тритони харчуються дрібними рибками, черв’яками, комахами та різними личинками.

Вдома їх можна годувати спеціальними кормами для рептилій. У продажу вони є різних фірм.

Час від часу тритонів можна підгодовувати кормовими комахами, креветками або шматочками нежирної риби.

Молодь варто годувати щодня, а дорослих особин можна і кілька разів на тиждень.

На відміну від риб тритонів варто годувати, поки тварина не відмовиться від їжі.

За хороших умов можуть жити до 20 років.

Розмноження та розведення тритонів

Розмноження тритонів вдома можливе. У природі шлюбний сезон розпочинається у них навесні, тож починати розмноження найкраще після сплячки.

Запліднення у тритонів внутрішнє: самець залишає на дні чи рослині свій сперматофор, який підбирається клоакою самки.

Після спарювання самку необхідно посадити до акваріума з великою кількістю рослин, на які вона й метає ікру.

Інкубація ікри триває близько місяця, після чого на світ з’являються личинки, які найчастіше мають зовнішні зябра. Вони ховаються серед рослин.

На дорослу особину вони перетворюються до місяця часу.

Сумісність тритонів

Як ми згадували, вони можуть жити у загальному акваріумі з рибами, але є кілька застережень.

Дрібних рибок до них можна підсаджувати хіба у якості корму.

Також вони люблять холоднішу воду за більшість акваріумних риб, тому варто підбирати холодноводних.

Якщо дозволяють об’єми акваріума, то найкращими сусідами можуть стати золоті рибки, які також не потребують теплої води.

Менші різновиди тритонів уживаються з кардиналами, даніо і гуппі.