Одними з великих та яскравих риб сімейства Цихлід є цихлазоми. Це велика хижа, але надзвичайно цікава риба для немаленьких акваріумів. Цихлазомам, як і всім цихлідам, притаманна різка територіальність та інтелект.
Власникам цихлідників потім складно повернутися до умовних живородок чи тетр. Кажуть, цихлазоми просто розумніші і цікавіші за поведінкою. Кожен різновид, а деколи і конкретні особини мають свої особливості та темперамент. Та початківцям краще з них не починати. Є свої особливості утримання, про які поговоримо нижче.
Загалом рід цихлазом налічує майже 100 видів, та класифікацію постійно змінюють. Офіційно роду «Цихлазома» уже ніби й нема, бо їх усіх розподілили за різними родами, однак назва стійко закріпилась за багатьма рибками, тому їх і досі називають цихлазоми.
Ареал проживання цихлазом доволі широкий – від центральних штатів США до Бразилії, Мексики, Гватемали, Нікарагуа, Гондурасу та Коста-Ріки. Через це умови утримання різних видів можуть суттєво відрізнятися.
Зовнішній вигляд цихлазом
Розміри і забарвлення цихлазом дуже різні, та є окремі спільні риси для усіх них. Більшість з них – відносно великі та м’язисті риби зі стрункими пропорціями. Сам тулуб високий, стислий з боків. Ротовий отвір великий, очі великі, чорні. Мають добре розвинені плавці. Вони подовжені та загострені.
Багато різновидів мають луску з металевим блиском.
Відзначимо, що забарвлення та максимальний розмір в акваріумі залежить від виду і статевої приналежності. Самці цихлазом зазвичай більші за самок. Загалом розміри коливаються від 10 до 40 см. У забарвленні мають смужки.
Цікаво, що сама луска у цихлазом дуже міцна, справжня броня. Такий щільний покрив допомагає як протистояти патогенній мікрофлорі, та і в сутичках з родичами. Отримані у бійках рани доволі швидко гояться.
За розміром та забарвленням вирізняють багато цихлазом, та найбільш популярні – цихлазома чорносмуга, цихлазома діамантова та цихлазома северум.
Особлива популярність чорносмугої цихлазоми пояснюється невеликими розмірами (до 15 см) та більш спокійною поведінкою відносно інших різновидів. Назвали її так за чорні поперечні смуги на тілі. Завдяки такій компактності цих рибок можна тримати і у відносно невеликих акваріумах.
Цихлазома чорносмуга
Цихлазома діамантова – значно більша за чорносмугову, але не менш популярна серед шанувальників цихлід. Однак для неї потрібен суттєво просторіший акваріум. Виростають у домашніх умовах до 20-30 см. Мають надзвичайно привабливе забарвлення тіла: на основному сірому фоні є численні яскраво-блакитні плями, які світяться під певним кутом. Цей блиск нагадує сяйво дорогого каменю, наприклад діаманта. Звідси й назва рибки.
Цихлазома діамантова
А от цихлазома северум має середній розмір в акваріумі – 20 см. Через округлу форму тіла рибку іноді називають ще «хибним дискусом». Її забарвлення відрізняється в залежності від різновиду. Найпопулярнішою формою є «Червоні перли» – жовте тіло з великою кількістю червоних плям.
Цихлазома северум
Дехто зараховує цихліду Фловер хорн до цихлазом. Дослідники вважають, що вона точно є гібридом кількох риб, серед яких є і цихлазома.
Також є ще такі цікаві цихлазоми: цихлазома діамантова (розмір до 25 см, забарвлення – мерехтливі ясно-блакитні або жовтувато-зелені плями різної форми); цихлазома Еліота (розмір до 15 см, забарвлення схоже як в апістограми рамірезі); цихлазома Меека (розмір 12 –15 см, забарвлення – тулуб сірий, а горло і зябра забарвлені в яскраво-червоний колір); цихлазома фламінго (розмір 8-15 см, вважають, що це альбіносна форма чорносмугої цихлазоми); цихлазома манагуанська або ягуар (розмір – до 40 см, забарвлення тіла дуже нагадує забарвлення дикої кішки: чергування білих і чорних плям, часто з блакитним відливом); цихлазома нікарагуанська (розмір – 25 см, має незвичну форму – лінія ротової порожнини і чола може бути практично вертикальною. Голова, спина і спинний плавник мають синє забарвлення, черевце – жовте).
Особливості утримання цихлазом в акваріумі
Залежно від розміру цихлазом їм і підбирають відповідний акваріум – якщо для одних буде достатньо і 100 літрів, то для інших і 400 може виявитись замало.
Оскільки це велика риба, потрібна якісна фільтрація і хороша аерація та щотижневі підміни води до 30%.
Галька чи крупний пісок будуть чудовим ґрунтом. Доповнять картинку камені і корчі. Усе треба міцно закріплювати, бо цихлазоми люблять перекопувати ґрунт.
За достатньо яскравого світла забарвлення риб особливо розкривається. Якщо світильник дозволяє змінювати яскравість і спектри світла, то можна підібрати найбільш оптимальне освітлення.
Важливий терморегулятор, щоб підтримувати постійну температуру.
Оптимальні параметри води коливаються у межах: t = 22-28 °С, pH = 6-8, GH = 2-20. Якщо вирішили придбати якийсь конкретний вид цихлазом, краще подивитись, які параметри будуть найбільш оптимальні власне для них. Бо, як ми уже згадували, зважаючи на широку географію поширення цих риб, умови їх проживання можуть суттєво відрізнятись.
Краще тримати нижню межу температури в акваріумі, тоді цихлазоми будуть менш агресивні.
За хороших умов можуть прожити в акваріумі 10 – 15 років.
Розглянемо кілька важливих особливостей поведінки цихлазом, які також характерні для багатьох інших цихлід: територіальність, високий інтелект, хижацтво, моногамія (пари дуже міцні та залишаються на все життя), турбота про потомство.
Тож якщо у вас більше, ніж пара цихлазом, то обов’язково продумайте зонування території, щоб кожна рибка чи пара знайшла своє місце і відвойовувала його в інших.
Цихлазоми упізнають господаря і можуть давати себе гладити власне йому. Якщо вони бачать когось чужого, то зазвичай, навпаки, ховається.
Якщо зі сформованої пари один з партнерів помирає, то інший уже не підпускає до себе інших.
Далеко не усі риби такі турботливі батьки, як цихлазоми. Якщо та ж самка гуппі, може поїсти одразу весь виплід, то цихлазоми ретельно доглядають за своїм потомством – від ікрометання і ще кілька місяців стежать за мальками.
Разом з тим цихлазоми – справжні хижаки і в їх природний раціон на дві третини входить жива риба. В акваріумі вони невибагливі у їжі, тож споживають як живу рибу, та й не відмовляться від саморобного фаршу. Та краще обрати для постійного користування збалансований корм плюс не забувати, що їм потрібна періодична рослинна підгодівля. Для цього добре підійдуть корми з водоростями спіруліна.
Щоб забезпечити повноцінне харчування цим немаленьким рибам, їх варто годувати кілька разів на день порцією, які вони швидко з’їдатимуть. Таке рівномірне харчування дозволить уникнути різкого сильного забруднення води.
Розмноження цихлазом
Зазвичай розмноження цихлазом у домашніх умовах не потребує якихось особливих зусиль – фактично треба мати сформовану пару, яка застовпила за собою місце в акваріумі. Ікру самка викладає зазвичай на широкі плоскі поверхні – камені чи спеціальні субстрати. Якщо таких нема, то рибки можуть докопати до дна і відкласти ікру там.
Стимулом до нересту є підміна води і підняття температури. За один раз самка може відметати від кількох сотень до 1000 ікринок.
Під час нересту інших риб за можливості відсаджують, бо агресивність батьків підвищується у рази. Варто стежити за їх поведінкою, бо самець може навіть забити самку, охороняючи ікру навіть від неї.
Турботливі батьки не тільки охороняють ікру від посягань, а й видаляють зіпсовані ікринки. Після вилуплення і до 1,5-2 місяці мальки перебувають під постійним наглядом батьків.
Після відкладання ікри турбувати виробників не варто, при найгіршому розкладі ікра буде з’їдена. Мальки з’являються через 2-4 дня. Годувати їх потрібно спеціалізованими кормами для молоді.
У міру зростання рибок необхідно сортувати і висаджувати у просторі акваріуми, бо більші можуть поїсти менших.
Сумісність цихлазом з іншими рибами
Зважаючи на поведінкові особливості цихлазом, про які ми згадували вище, підбір сусідів має бути зваженим.
Разом можна утримувати різних цихлазом, та потрібен достатньо просторий акваріум, щоб врахувати територіальність рибок.
Разом з тим треба обирати відносно співмірних риб, бо менші можуть стати кормом.
Якщо рибки різних видів жили в одному акваріумі від розміру мальків, то агресія між ними буде меншою.
Цихлазом радять утримувати парами або групами з переважанням самок.
Уживаються з астронотусами.
А от велику манагуанську цихлазому краще утримувати у видових акваріумах, бо вона і найбільша, і найагресивніша з цихлазом.
Співмешканцями можуть бути великі соми як плекостомус, птеригопліхт.
