Молінезія або як її ще називають моллі – одна із популярних акваріумних рибок. Це живородна рибка, тому її нескладно розмножити у домашніх умовах. Така здатність плюс нескладні умови утримання особливо приваблює початківців. А більшість акваріумістів і починають з таких живородків, як гуппі, пецилії, мечоносці і молінезії.
Також читайте: Топ-6 невибагливих акваріумних рибок
Цікавою особливістю молінезії, яка вирізняє її з інших живородних рибок, є можливість утримання як в прісноводному, так і морському акваріумі. Це пов’язано з її природнім ареалом проживання.
Середовище проживання молінезій у природі
Природа молінезій унікальна – її можна зустріти і в прісних водоймах, і солонуватих затоках Центральної Америки.
Молінезії населяють сильно зарослі неглибокі водойми, в тому числі в прибережній зоні, де відбувається змішання прісної і морської води.
Загалом моллі населяють південний схід США, Центральну Америку, північну і східну частини Південної Америки. Тримаються в спокійних водоймах з прісною водою, а також в солонуватій воді гирла річок і лагун. Їх можна зустріти навіть у морській воді.
Молінезія сфенопс мешкає у водоймищах від Мексики до Колумбії. Молінезія латіпінна зустрічається у солонуватих водоймах Вірджинії, Кароліни, Техасу та Флориди, а молінезія Веліфера населяє тільки водоймища півострова Юкатан в Мексиці.
Сьогодні зустріти моллі можна і у Південно-Східній Азії, і південних регіонах Європи.
Історія відкриття моллі
Молінезії точно не назвеш новим видом акваріумних рибок. Утримувати їх вдома почали давненько.
Вперше молінезію описав французький зоолог Ашил Валансьєн в 1846 році під час роботи над 22-томною працею «Природознавство риб». Це була молінезія сфенопс.
Через понад 50 років відомий іхтіолог Чарльз Тейт Ріган за результатами вивчення зразків в Британському музеї природознавства описав молінезію вільну і молінезію веліфера.
Молінезія латіпінна потрапила до Європи у 1913 році.
З 20-х років минулого століття почалася активна селекційна робота моллі. Завдяки можливості схрещувати основні види молінезій (сфенопса, латіпінни і веліфери) один за іншим почали з’являтися різноманітні гібриди.
Завдяки ретельній селекції молінезії сфенопс на риборозплідниках Флориди вдалось отримати чорно-крапчасту форму.
Згодом селекцію продовжив німець за походженням Білл Штернке, який в 1908 році іммігрував в США. За 11 років він вивів абсолютно чорну оксамитову молінезію. різновид назвали Чорна Моллі (Black Molly). І це досі найпопулярніший різновид молінезій серед акваріумістів.
Згодом йому вдалось отримати молінезій-альбіносів, які назвали золотими.
Зараз можна зустріти цікавих молінезій з укороченим тілом і опуклим черевцем – моллі балони.
Сьогодні зустрічається величезне різноманіття форм і кольорів молінезій.
Цікаві факти про молінезій
Молінезії отримали свою назву, бо колись їх зараховували до роду Mollienesia. За сучасною ж класифікацією їх віднесли до роду Пецилієвих (Poecilia).
Існує міф, що молінезії можуть міняти стать. Насправді це не так. Але такі думки виникли через те, що у ранньому віці складно визначити стать моллі. Тож новачки, які сприйняли молодого самця за самку, дивуються, що через пів року отримують самця. Змінювати стать можуть мечоносці, зокрема, буває, що самки стають самцями.
Також читайте: 16 цікавих фактів про акваріумних рибок
Самки молінезій народжують мальків вранці.
Найбільша кількість мальків за один нерест – 280 штук.