Собаки

Ви вирішили привести в будинок собаку. Все вже обдумано: і порода, і стать, і то, для чого власне собака виявляється в будинку. Саме час зупинитися і подумати про самого собаку. Адже ця істота має такі ж права на повноцінне життя, як і ми, але його сприйняття світу значно відрізняється від нашого. Просто необхідно знати, що ж йому потрібно, крім їжі та пиття. Потрібно трохи підучиться, побільше дізнатися про цю істоту, яка, як мінімум, десять років буде жити з вами.

Карликових пінчерів спочатку розводили в Німеччині для боротьби з шкідниками, в першу чергу, з щурами в будинках і стайнях. Багато людей думають, що карликовий пінчер був виведений шляхом селекції доберманів в прогресивно менших розмірів собаками, і дійсно, карликовий пінчер нагадує добермана. Проте, він набагато старший за нього. Ця порода відноситься до сімейства пінчер-шнауцер. У Німеччині ця порода була визнана в 1895 році.

Китайський шарпей – спокійна, впевнена в собі собака, що відрізняється певною впертістю і надзвичайною вірністю своїй родині. Цьому вихованцеві знадобиться досвідчений, наполегливий господар, який зможе не тільки правильно навчити собаку, але і не дасть їй нудьгувати. Навчання шарпея, як правило, відбувається без особливих проблем навіть в домашніх умовах, але для цього необхідні систематичність занять і наполегливість самого господаря.
Відмінною рисою шарпея є зморшкувате тіло і морда, а також темний язик, нагадує язик чау-чау. Швидше за все, собака була виведена в Південному Китаї, де вона використовувалася в якості сторожового пса для охорони майна. Також шарпея залучали і до полювання. Деякі представники породи також брали участь в різних собачих боях.

Чума м’ясоїдних (Pestis carnivorum, хвороба Карре, чума собак, інфекційна катаральна лихоманка собак) — гостра контагіозна хвороба, що характеризується гарячкою, катаральним запаленням слизових оболонок органів дихання, травлення й сечовиділення, а також ураженням центральної нервової системи, очей та шкіри.
Чуму м’ясоїдних установлено в Європі та Росії в другій половині XVIII ст. У 1762 р. зареєстровано в Криму під назвою «кримська хвороба». Вірус чуми собак вперше був виявлений французьким ученим Карре в 1905 р., вірусна природа хвороби доведена Данкіним і Лейдлоу в 1926 р. Чума м’ясоїдних поширена в багатьох країнах світу, завдає значних економічних збитків хутровому звірівництву та службовому собаківництву.

Порода Сен-Бернар з’явилася кілька століть назад. У Західних Альпах є перевал, відомий як Сен-Бернар. Тут, між Швейцарією та Італією, один монах заснував притулок для мандрівників. Цю породу, названу на честь цього знаменитого перевалу, вивели від тибетського мастифа і розвинули в ній ідеальний нюх, велику силу, прекрасне почуття орієнтування на місцевості за будь-яких погодних умов: і в сніг, і в дощ. Ці собаки не раз рятували людей, що знаходилися в небезпеці.

Це відносно невелика, сильна собака, з важким тілом, з широкою і видною грудиною і короткими лапками. Голова широка, квадратна, майже плоска. Лоб вигнутий, з складкою між бровами. Французький бульдог має широкий, короткий і плоский, чорний ніс. У нього широкі і дуже потужні щелепи. Очі великі, круглі. Вуха середнього розміру, прямостоячі і округлої форми. Хвіст короткий, конічний, прямий або штопором. Шерсть має коротку, тонку.

Собака цієї породи чутлива натура незважаючи на свою недбалу гордовитість і потребу у великій кількості уваги. Пекінеси дуже не люблять коли з ними грубо поводяться або кричать на них. Крім того, вони схильні до ревнощів і при наявності інших тварин в будинку вони будуть конкурувати за увагу господаря.
Незважаючи на це, пекінеси це ідеальні домашні тварини, як для досвідчених так і не недосвідчених власників. З них виходять прекрасні компаньйони, а їх не вимогливість до фізичних навантажень означає, що вони також добре підходять для літніх і людей з обмеженими можливостями.
Ці собачки схильні до “тявканя”. Пекінеси не дуже підходять нетерплячим людям або тим, кому не вистачає часу на своїх домашніх тварин. Ці собачки також не є правильним вибором для людей які шукають тишу і спокій, тому що часто хроплять і чхають.

Померанський шпіц – очаровашка, що викликає розчулення у всіх. Але такий “Божий одуванчик” він тільки на вигляд. За характером собака сміливець, який бажає здійснювати відкриття і подвиги. Називати його собачкою з сумки не доводиться. Вихованець не любить тривалий час лежати на дивані, йому цікаві рухливі ігри, дресирування і прогулянки. Шпіц завжди готовий кинутися за іграшкою по команді “апорт”.
Не можна назвати милого пухнастика добрягою. Шпіц зовсім не довіряє стороннім і не дозволить їм погладити себе. І хоча розміри собаки не дозволяють йому служити сімейним охоронцем. Часом здається, що вихованець вважає себе дуже сильним і не боїться робити виклик.

Гладкошерсті фокстер’єри дуже прив’язані до своєї сім’ї і часто бувають дуже вимогливі, особливо якщо не отримують достатнього фізичного навантаження. Недолік зайнятості та уваги так само легко може стати причиною деструктивної поведінки і надмірного гавкоту.
Дійсно ця порода має потребу у великій кількості любові і прихильності. Добре, коли існує можливість розділити такі вимоги на всіх членів сім’ї. До того ж ці собаки зазвичай терпимі з дітьми різного віку та завжди готові з ними погратись.