Чума м’ясоїдних (собак)

Чума м’ясоїдних (собак)

Загальні відомості про хворобу

Чума м’ясоїдних (Pestis carnivorum, хвороба Карре, чума собак, інфекційна катаральна лихоманка собак) — гостра контагіозна хвороба, що характеризується гарячкою, катаральним запаленням слизових оболонок органів дихання, травлення й сечовиділення, а також ураженням центральної нервової системи, очей та шкіри. Чуму м’ясоїдних установлено в Європі та Росії в другій половині XVIII ст. У 1762 р. зареєстровано в Криму під назвою «кримська хвороба». Вірус чуми собак вперше був виявлений французьким ученим Карре в 1905 р., вірусна природа хвороби доведена Данкіним і Лейдлоу в 1926 р. Чума м’ясоїдних поширена в багатьох країнах світу, завдає значних економічних збитків хутровому звірівництву та службовому собаківництву.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби.

У собак інкубаційний період триває від кількох днів до 3 тижнів і довше. Перебіг хвороби надгострий, гострий, підгострий та хронічний. Розрізняють легеневу, кишкову, нервову та шкірну форми чуми, іноді відмічається змішана форма хвороби.



Надгострий перебіг буває дуже рідко, характеризується раптовим підвищенням температури тіла до 40 – 41 °С, різким пригніченням, відмовою від кормів, швидкою загибеллю тварини в перші 2 – 3 доби хвороби. Гострий перебіг спостерігають на початку ензоотії. Проявляється високою температурою (39,5 – 41,2 °С), яка утримується 1 – 2 доби, потім знижується, стає сталою чи ремітивною. Тварини малорухливі, тремтять, відмовляються від кормів. З ніздрів витікає серозний, слизистий, а згодом гнійний ексудат, розвивається кон’юнктивіт, з’являється кашель. Може також спостерігатись ураження травного каналу. Тривалість хвороби — 15 – 21 доба. Найчастіше трапляється підгострий перебіг.


Проявляється пригніченням, зниженням апетиту, важким диханням. Спостерігаються світлобоязнь, почервоніння та набряк кон’юнктиви, склеювання повік гноєм. Навколо ніздрів, рота, на внутрішній поверхні стегон та черевної стінки з’являються дрібні червоні плями, на місці яких згодом утворюються гнійні міхурці та кірочки.

Тривалість хвороби — 3 – 4 тижні. Хронічний перебіг проявляється ураженням нервової системи. Хвороба триває 1 міс і більше. Форма прояву хвороби визначається домінуючими клінічними симптомами. Однак за всіх форм чуми уражаються очі. У разі легеневої форми спостерігаються риніт, трахеїт, бронхіт, прискорене важке дихання. Згодом різко підвищується температура, розвивається плеврит, катаральне запалення легень. За кишкової форми відмічають запори, що змінюються проносом, фекалії рідкі, жовтого кольору, з домішкою слизу та крові, блювання, повну відмову від кормів, швидке виснаження.

У разі шкірної форми на безшерстих ділянках черева й стегон з’являються пустульозно-вузликові ураження, екзема, кірочки. Нервова форма супроводжується збудженням тварини, агресивністю, судомами окремих груп м’язів, парезами, паралічами задніх кінцівок, прямої кишки, сечового міхура, лицевого нерва. Розвиваються сліпота, глухота, втрата нюху, які нерідко залишаються на все життя.

За змішаної форми можливе одночасне ураження органів дихання і травлення або нервової системи. У хутрових звірів інкубаційний період триває 9 – 30 діб, іноді довше.




Хвороба проявляється тими самими клінічними ознаками, що й у собак. У лисиць переважають катаральні явища (кон’юнктивіти, риніти), наприкінці спалаху ензоотії домінує нервова форма. У норок відмічають слизисто-гнійні кон’юнктивіти та риніти, опухання лап. Проте частіше зустрічається шкірна форма, при цьому ураження нерідко спостерігаються по всьому тулубу. В кінці хвороби порушується координація рухів, виникають паралічі кінцівок, з’являється пронос. Тривалість хвороби — 2 – 18 діб. Летальність у молодняку може досягати 100 %, у дорослих звірів — 30 – 35 %.

Лікування чуми м’ясоїдних

Якщо ви спостерігаєте схожі ознаки у Вашої тварини то бажано звернутись до ветеринарного спеціаліста. Хворих тварин забезпечують дієтичними кормами та оптимальними умовами утримання.

Тибецький мастиф. Характеристика та історія походження породи
Тибетський мастиф вважається однією з перших порід собак. Він використовувався для охорони стад і будинків тибетського народу. Порода є незалежною, захисною, і дуже лоял...
Чому собакам не можна давати шоколад?
Так, звісно шоколад ну дууужее смачний, але чи справді він приносить таке ж задоволення і користь собакам, як і людям??
Бельгійська вівчарка малінуа
Малінуа мають хорошу пам’ять і досить швидко вчаться, тому варто заздалегідь продумати, чим ви зможете зайнятися після освоєння базового курсу дресури. Малінуа буде скуч...
Як знайти взаємопорозуміння  з собакою?
Ви вирішили привести в будинок собаку. Все вже обдумано: і порода, і стать, і то, для чого власне собака виявляється в будинку. Саме час зупинитися і подумати про самого...
Нотоедроз собак і котів
Перші ознаки захворювання з”являються , як правило, на морді, лобі, основі вух, верхній частині шиї, а згодом поширюються й на інші ділянки тіла. У котів спостерігається...
Як проявляється харчова алергія у собак?
Харчова алергія - це неправильна, неадекватна реакція імунної системи собаки на речовину, що надходить з їжею. З якигось причин імунні клітини розпізнають її як чужорід...
Акваріумні рибки. Назви
Початківцям важко визначити назву тієї чи іншої рибки. дехто роками тримає акваріум, але не знає, що за рибки має. Для кращого розуміння та визначення назви риб варто зн...
Що потрібно для акваріума?
Загалом до утримання акваріума вдома ставляться по-різному. Одні вважають це чимось надто складним, що потребує багато затрат і фінансових, і часових. Інші, навпаки, спри...
Цікаві факти про рибок гуппі
Гуппі (гупі) – без сумніву найбільш популярний мешканець домашнього акваріуму, особливо у початківців. Напевно основною причиною такої популярності стала не лише невибаг...
Бельгійська вівчарка. Історія походження та цікаві факти про породу
Бельгійська вівчарка - одна з пастуших порід службових собак. Існує чотири різновиди бельгійськіх вівчарок: грюнендаль, лакенуа, малінуа та тервюрен, які у деяких країнах...
Бенгальський кіт. Історія походження та цікаві факти
Бенгальський кіт - слід розрізняти рідкісну домашню породу бенгальських котів та бенгальського кота, як один із диких видів.
Німецька вівчарка - історія походження та цікаві факти
Німецька вівчарка походить від зниклих пастуших собак, які населяли територію сучасної Німеччини. У 18 – 19 століттях скотарство було поширене у всій Європі, а Німеччина ...