Таксами називаються мисливські норні собаки, їх характерною прикметою є довгий тулуб та короткі лапи. Також у літературі вживається назва даксгунд, що у перекладі означає “борсучий собака”.
Як це не дивно, однак предками такс – є гончаки, однак Міжнародна кінологічна федерація виділяє їх в окрему IV групу собак. З цим не згідні британські кінологи, які і тепер вважають їх гончаками.
Вважається, що порода має давнє походження, принаймні історики знаходять у Стародавньому Єгипті зображення XXVIII-XXIII ст. До н.е. де зображено собак, зовні схожих на сучасних такс. Також про коротконогих гончаків згадують Ксенофонт та Аріан – давньогрецькі історики.
У будь-якому разі такса є найдавнішою норною собакою – формування сучасної породи такс датується XVI століттям та локалізується в Південній Німеччині. Перша згадка про такс, щоправда у варіанті “повзучий за борсуком” датується до 1700 роком. Також тоді їх називали “борсучий воїн”. Предками сучасних такс є невисокі німецькі гончаки. Німецьким мисливцям сподобалась структура тіла собаки – короткі ноги та довге тіло, що було перевагою при роботі в норі, тож вони почали цілеспрямовано виводити такс. Крім того вона не потребувала великих витрат на утримання, за що стала улюбленцею небагатих бюргерів. Наприкінці XVIII століття такса набула сучасного вигляду, вони користувались великою популярністю у Німеччині, де з’явилось чимало розплідників, і такс навіть почали експортувати. 1860 року селекцією такс зайнявся німецький заводчик Вільгельм фон Даакс, а вже 1879 року встановлено перший стандарт породи, 1888 року виник перший Німецький клуб шанувальників такс.
. . . . .
У колишній Російській імперії такси не були популярними, хоча перші собаки з’явились у 30-х роках XVIII століття, а 1900 року з’явилось Російське товариство шанувальників фокстер’єрів та такс, яке займалось спеціалізованими виставками. Однак у Росії мисливські здібності собаки не оцінили, вона більше виконувала декоративні функції, зокрема великим шанувальником породи був письменник Антон Чехов. Внаслідок світових воєн чисельність собак на території колишнього СССР суттєво зменшилась, зокрема на виставці 1958 року було представлено лише 11 такс.
Сучасний стандарт породи такса було прийнято 2001 року Міжнародною кінологічною організацією.
Цікаві факти про таксу
- У США користуються популярністю перегони такс, однак чимало кінологічних організацій є противниками їх проведення, оскілки є високий ризик травм серед тварин.
- На репутацію такс негативно вплинуло любов до цих собак імператора Вільгельма ІІ, який був власником п’яти такс а також пристрасть до них з боку нацистів. Зокрема після Першої світової війни такс малювали на карикатурах як символ тупості німецької нації. Натомість нацисти стверджували, що їм вдалось навчити розмовляти таксу. Такі експерименти вонии проводили у 1930-х роках.
- Такса на кличку Вайда стала першим у світі олімпійським талісманом – вона була символом Олімпійських ігор 1972 року у Мюнхені.
- Відомий американський художник українського походження Енді Ворхол був великим шанувальником такс – улюблену собаку Арчі він навіть брав на інтерв’ю і вона “відповідала” на питання, які йому не подобались.
- Існує версія, що назва “хот-дог” також пов’язана з таксами, так називали довгі сосиски, які кладуть у хліб.
- 12-річна такса на кличку Вінні стала першою у світі собакою, яку клонували. Це зробили південнокорейські генетики. Міні-Вінні (нова собака) зберегла не лише зовнішність, а й всі звички “предка”.
