Мейн-кун, також іноді вживається назва менська єнотова — довгошерста порода кішок батьківщиною яких є розташований на північному-сході, поруч з кордоном з Канадою та на атлантичному узбережжі американський штат Мен. Саме його назва стала основою для назви породи. Як саме виникла порода мейн-кун зараз достеменно невідомо, однак серед фенологів побутує версія, що початок породі поклали місцеві короткошерсті кішки, які жили на волі на добре пристосувались до несприятливих умов та завезені з Малої Азії довгошерсті породи кішок. Також його звички та зовнішність дещо подібні на єнотів, завдяки чому вининкла друга назва породи менська єнотова. Існують навіть версії, що порода виникла завдяки схрещуванню диких кішок з риссю або енотом, що начебто помітно у їх характері. У будь-якому разі виникла надзвичайно невибагива до умов утримання порода, завдяки чому мейн-куни були надзвичайно популярними серед моряків.
Якби там не було, але офіційно порода винайдена доволі давно, зокрема мейн-куни були представлені на першій виставці котів у 1860 році у Нью-Йорку. Попри це свою популярність та визнання порода отримала доволі пізно — лише 1953 року виник Клуб любителів мейн-кунів, а стандарти породи були затверджені лише 1983 року. У 1980-х роках мейн-куни потрапили до Великобританії.
Мейн-куни є дуже великими котами, вага дорослих особин складає 7-18 кілограм, а тривалість життя 12-16 років. Перевагою мейн-кунів є те, що вони не набридатимуть господарю, оскільки самі знаходять собі заняття, та попри великі розміри не є агресивними до інших тварин. Попри це мейн-кун підійде не кожній сім’ї, оскільки є твариною активною, тож найкраще його тривати у просторому житлі чи особняку, де йому вистачатиме простору для активності.
Цікаві факти про мейн-куна
* Мейн-кун вважається найбільшою породою серед домашніх котів — вага самців складає 6-8 кілограм, однак часто зустрічаються особини вагою до 12 кг. Самки несуттєво менші. Їх довжина разом з хвостом може перевищувати один метр. Завдяки своїм розмірам та покладистому характеру мейн-кунів називають “ніжними велетнями серед котячих”.
* Штат Мен — один з найпівнічніших штатів США (за винятком Аляски), тож мейн-куни дуже добре пристосовані до життя в умовах вулиці та холодного клімату, завдяки великим пухким лапам добре пересуваються по снігу, легко переносять холод. Подібно до собак мають звичку струшувати з себе воду, якщо потрапили під дощ чи у якусь водойму.
* Найпоширенішим кольором породи мейн-кун є коричневий таббі. Разом з тим серед кішок цієї породи також зустрічаються інші відтінки. Стандарти породи допускають різні кольори шерсті, окрім сіамських.
* Мейн-куни мають доволі широкий запас котячої “лексики” — окрім звичного муркотіння вони здатні видавати різноманітні звуки, що іноді створює ілюзію розмови з господарем.
* Мейн-куни є великими любителями води, часто господарям доводиться зачиняти двері ванної кімнати.
* У мейн-кунів часто зустрічається така аномалія, є полідактилія, тобто зайві пальці на кожній лапі — ця аномалія у мейн-кунів зустрічається набагато частіше, ніж в інших порід кішок.
* Мейн-кун є найдовшим котом у світі — цей рекорд зафіксовано у Книзі рекордів Гіннеса. Так довжина кішки на кличку Стіві складала 48,5 дюймів — 123 см. Мейн-кун на кличку Людо мав довжину 46 дюймів.
* Три кішки породи мейн-кун були зняті у фільмах про Гаррі Потера. Точно відома кличка однієї з кішок — Галька. Дві інші тварини були самцями, однак про них є менше інформації.
