Далматинець (далматин) – одна з найкрасивіших та найелегантніших порід собак-компаньйонів. Відзначається своєю акуратністю – від неї нема специфічного собачого запаху. Правильна назва породи – далматин пов’язана з одним із балканських регіонів, Хорватією, яка є батьківщиною породи. Також часто вживається назва далматинець, яка стала популярною після того, як на екрани вийшов мультфільм та фільм “1001 далматинець”, однак ця назва не є правильною.
Назву далматин для породи придумав валлійський зоолог Томас Пеннант 1771 року, який зробив перший опис породи далматин. Саме він визначив батьківщиною цих собак Далмацію. Втім сучасні науковці дійшли до висновку, що далматини є однією з найдавніших порід собак, а на території Австрії та Богемії останки тварин, ззовні схожих на далматинів знайшли у шарах грунту, які датують 2-3 ттисячоліттям до нашої ери. Це так звані попелясті собаки, які стали предками одразу кількох порід, окрім далматинів це бракки, бладгаунд, спаніелі. Також їх зображення знаходять у Давньому Єгипті. Про існування собак, схожих на далматина згадує фісоф Ксенофонт (430-359 р до н.е.). За свідченнями Арістотеля білі з плямами собаки жили у давній Індії та допомагали людям полювати на тигрів. Є багато свідчень, що підтверджують давню історію цієї породи.
В часи Кромвеля (перша половина XVII століття) далматини, які були символами римо-католицької церкви отримали назву “псів Господніх”. У ці ж часи у Франції далматинів використовували на лицарських та королівських полюваннях на крупну здобич, однак тоді ця порода мала назву бенгальський бракк. А з 1670 року далматинів почали використовувати для захисту кінних екіпажів від нападу розбійників.
1540-1570 року далматинів завезли в Англію і ця країна фактично стала другою батьківщиною породи. 1665 року далматинів використовували для супроводу карет, для цього проводили спеціальні навчання собак. Оскільки при супроводі карет їм доводиллось часто вступати у бійку чи то з дикими звірями, чи з розбійниками їм доводилось купувати вуха, оскількі ті часто страждали. Практика купування вух припинилась 1860 року, а від 1895 року заборонена. Британці, які надзвичайно полюбили цю породу, помітно вдосконалили її та створили перший стандрат далматина. В Англії далматини стали одним із атрибутів належності до вищого світу.
Втім попри свою приналежність до собачої еліти далматини проявили всі свої кращі якості у роки ІІ світової війни, їх використовували в армії США, де вони несли караулну службу, були патрульними собаками а також доставляли воду, продукти та ліки для військових, часто їх використовували в якості зв’язкових.
У повоєнні роки центром розвитку породи стала Чехослловаччина. Зокрема завдяки Чехословацькому Далматин-клубу 1 липня 1994 року Міжнародна кінологічна федерація змінила їх офіційну класифікацію та визнала гончаками. 2008 року Хорватське міністерство науки замовило генетичне дослідження далматинів у ході якого вдалось підтвердити спорідненість далматинів та істрійського гончака, вони є близькими родичами та походять з Балканського півострова.
Цікаві факти про далматинів
Далматини стали пердками багатьох сучасних порід собак, як курцхаар. Також за їх участю у 1830 році було виведено бультер’єра, а 1870 року з’явилась порода австралійський скотар.
