У домашніх акваріумах можна зустріти дивного мешканця під назвою аксолотль, який більше нагадує ящірку, ніж рибу. Це насправді унікальна істота. У ній є щось казкове і фантастичне. Аксолотль – личинка амфібії, яка у процесі еволюції набула здатності розмножуватися, не перетворюючись на дорослу тварину.
Зовнішній вигляд та походження аксолотлів
Аксолотль одночасно схожий на тритона та ящірку.
Це – неотенічна личинка деяких видів амбістом, земноводних із сімейства амбістомових. Амбістома – це земноводна амфібія. В Америці, де вони водяться, їх ще називають кротові саламандри.
Личинкову стадію амбістом – аксолотля (Ambystoma mexicanum) – широко використовували як лабораторну тварину у різних дослідженнях. Уже згодом він потрапив до акваріумістів.
Найбільш звичне забарвлення для аксолотля – ніжно-рожеве. Має світлі очі та вираз обличчя, який схожий на щиру посмішку до вух.
У природі ж світле забарвлення аксолотлів навряд зустрінете, бо це робить їх уразливими для хижаків.
Загалом аксолотлі мають різноманітне забарвлення. Можуть бути білими і чорними, сірими і жовтими, коричневими.
Голова аксолотля велика і дуже широка, маленькі очі. На голові з боків розташовані по три пари зовнішніх зябер, що формують декоративний комір. Завдяки цьому вони і нагадують мінідракона.
Є в них і невеликі зуби, але вони служать більше для того, щоб утримувати здобич, а не розривати її.
Аксолотль може рости до 45 см завдовжки у природних умовах, але у домашньому акваріумі – не більше 30 см, зазвичай – у межах 23 см.
Умови утримання аксолотля у домашньому акваріумі
Щоб утримувати аксолотлів удома, варто дотримуватись кількох важливих правил.
Напевно найважливіше – це температура. На відміну від більшості тропічних риб, аксолотлі – холодноводні земноводні. Зазвичай у домашніх акваріумах температура тримається у межах +25. Для аксолотлів – це не дуже комфортно. Якщо така температура буде постійною, то це призведе до хвороб і загибелі тваринки. Ідеально для них – +19 – +21. Допускаються і нижчі температури. Для охолодження акваріумної води використовують акваріумні брендові вентилятори або саморобні кулери.
Тож перш, ніж купувати аксолотля, проаналізуйте, чи зможете забезпечити для нього оптимальний температурний режим.
Окрім температури, інші параметри води варто тримати у межах: кислотність (pH) – 7-7,5, жорсткість (gH) – 6-16.
Аксолотлі продукують багато відходів, тому також є важливою дуже хороша фільтрація. Найкраще – це потужний зовнішній фільтр. А щотижневі підміни води мають бути не менше четвертини чи навіть половини об’єму води.
Потрібною є також аерація. Аксолотль дихає і зябрами, і легенями – якщо вода погано насичена киснем, то аксолотль переходить на легеневе дихання легень. Тоді з часом зябра у нього частково атрофуються. Також мають шкірне дихання.
Зважаючи на розміри цих водяних дракончиків, треба звернути увагу на об’єм акваріума, при цьому – не так на висоту, як на площу дна. Вихід на сушу організовувати не обов’язково, хіба що ви хочете перетворити аксолотля на сухопутну форму. такий експеримент теж може бути цікавим. Акваріум краще передбачити від 100 літрів – на одного-двох аксолотлів. Можливе і групове утримання аксолотлів, але тоді об’єми мають бути в рази більші.
В акваріумі з аксолотлями не потрібне яскраве освітлення. У них слабо розвинений зір і більш активні вони у темний час доби. Тому краще приглушене світло і велика кількість укриттів.
Самі укриття, декорації і грунт не мають бути з гострими краями. Аксолотлі легко раняться. Тому краще засипати пісок, а в якості декорацій поставити велике гладке каміння.
Зазначимо, що аксолотлі мають неймовірну здатність до регенерації і при поліпшенні умов можуть легко відростити втрачені частини тіла.
У природі аксолотлі – хижаки. Полюють на дрібних риб, водних безхребетних та равликів. Годувати аксолотля краще з рук чи пінцета.
В основі раціону – мотиль (великий), коретра, м’ясо креветок і мідій, а також живі чи консервовані цвіркуни.
Іноді амфібіям згодовують зайве потомство гуппі. Та далеко не всі вважають це гуманним.
Сухий корм рідко споживають, але можна привчити до якісних сухих кормів для амфібій у формі гранул.
Дорослих аксолотлів, які досягли однорічного віку, годують раз на два-три дні. Менших тваринок (до 15 см) годують щодня.
У домашньому акваріумі можуть жити до 10 років, а деколи і до 15 років.
Розмноження і розведення аксолотлів
Статевої зрілості аксолотлі досягають до року життя. Самки зазвичай мають більш кругле тіло, ніж самці. Вони не такі здуті довкола клоаки, як самці.
Можна стимулювати розведення, скоротивши довжину світлового дня та трохи підвищивши температуру води. А потім знову збільшивши день та знизивши температуру.
Розвідники садять самця і самку окремо, а потім поміщають їх в один акваріум з прохолодною водою.
У процесі запліднення самець випускає сперматофори, які збирає самка за допомогою своєї клоаки. Запліднену ікру самка відкладає на живі чи штучні рослини.
Далі виробників можна відсадити або перенести ікру в окремий акваріум.
Термін інкубації ікри залежить від температури води та становить два або три тижні. Після цього з’являються личинки.
Новонароджені личинки довжиною до 1 см. Перші 6 днів харчуються за рахунок жовткового мішка.
За температури +20 за тиждень личинки виростають до 1,5 см. Наприкінці третього тижня у молоді аксолотля починають розвиватися задні кінцівки.
У віці 24 дні середня довжина – 4 см, а задні кінцівки практично сформовані. Довжина аксолотлів у тримісячному віці коливається від 12,5 до 14 см.
Личинок і молодь годують – перетертим кормом для рибок.
Сумісність аксолотлів
Сусідів аксолотлями підібрати складно, бо вони холодноводні хижаки.
Можна утримувати групу аксолотлів, але потрібен просторий акваріум і вони мають бути відносно рівні за розмірами. Бо більші та сильніші особини часто нападають на молодих або слабких тварин, обкушують їм зябра, хвіст і кінцівки. Однак не забуваймо про їх неймовірну здатність до регенерації.
А більшість можливих сусідів-риб вони можуть просто з’їсти. Або самі підуть на корм більшим і агресивнішим рибам.
Плюс температурний режим не дозволяє підселяти до них багатьох риб, які б за розмірами могли б ужитись.
Фактично єдині, хто можуть підійти їм, це золоті рибки, які чудово переносять прохолодну воду і мають достатні розміри, щоб не стати кормом.
