Бельгійська вівчарка. Історія походження та цікаві факти про породу

Бельгійська вівчарка - одна з пастуших порід службових собак. Існує чотири різновиди бельгійськіх вівчарок: грюнендаль, лакенуа, малінуа та тервюрен, які у деяких країнах вважаються окремими породами, однак Міжнародна кінологічна федерація трактує їх як одну породу. Однак найпопудярнішою з них є саме Малінуа. Ззовні вона подібна на німецьку вівчарку, є найвитривалішою та найбільш працьовитою з поміж усіх “бельгійців”. Хоча порода виведена у фламандській частині Бельгії, однак всі чотири різновиди бельгійських вівчарок названі на французький манер, оскільки тоді французька панувала у Бельгії.

Сама порода була створена наприкінці ХІХ століття, а точніше протягом 1891 -1897 рр у короткошерстому варіанті. Так Луї Хьюгебаерт описував короткошерстих собак, яких він бачив у селянських господарствах розташованих вздовж бельгійсько-нідерландського кордону. Також місцеві селяни хвалились ними під час сільськогосподарських виставок.

Початок виведенню породи дав бельгійський ветиринар Адольф Рійул, який почав схрещувати однотипних собак середнього розміру із стоячими вухами, однак вони відрізнялись за кольором та довжиною шерсті. У підсумку перевагу віддали кольору собаки.

1898 року було створено перший клуб Малінуа - одного з різновидів бельгійської вівчарки. Після цього почався розвиток породи як національної. 1901 року було офіційно зареєстровано собаку на кличку Vos des Polders, тобто рудий лис.

Вже 1907 року було встановлено стандарти для трьох підвидів бельгійських вівчарок. Грюнендаль -- напівдовгошерсті вівчарки чорного кольору, свою назву вони отрмали на честь міста Грюнендаля де жив заводчик собак Ніколя Роуз, який і вивів їх. Малінуа -- короткошерсті жовто-коричневі чи вугільні названі на честь невеличного містечка Мехелен у північній частині Бельгії.

Лакенуа -- довгошерсті попелясто-сірі, а свою назву вони отриимали на честь королівського замку Лаекен в околицях якого їх розводили пастухи. Зараз лакенуа є найменш чисельним типом бельгійських вівчарок. І, врешті, тервюрен -- червоно-рудий з вугільним відтінком, а у назві цього різновиду бельгійських вівчарок також відображено їх походження із міста Тервюрен у центральній Бельгії, де вони вперше з’явились.

Бельгійські вівчарки є чудовими сторожовими та пошуково-рятувальними собаками, однак обираючи породу слід враховувати, що у порівнянні з іншими грюнендалі мають м’якший характер.