Пекінес – популярна собака-компаньйон, назва якої перекладається як з англійської, як “пекінський” та вказує на її китайське походження. Вважається собакою китайських імператорів, яку було виведено понад 2000 назад. Втім точна дата появи породи не відома, у будь-якому разі це одна з найдавніших порід собак, а навколо її походження є чимало легенд. За одною з них у просту дівчину одночасно закохались принц та чарівник, однак дівчина вибрала принца. Роззлючений чарівник перетворив дівчину у квітку лотоса, а приинца у вивірку. Однак подолати їх кохання так і не зміг. Відданість закоханих зворушила Будду, який благословив їх, тож наслідком кохання вивірки та лотоса став пекінес.
. . . . .
У старовину було чимало згадок про пекінесів, приичому найдавніші з них походять з 5 тисячоліття до н.е. — їх зображення є на старовинних амфорах. Є версія, що пекінеси мають спільне походження з тібетськими спаніелями.
Втім науковці стверджують, що предками пекінесів є мопс та японський хін, такі собаки згадуються у 8 столітті, вони мешкали в імператорському палаці.
Оскільки пеінеси вважались імператорськими собаками, то й перебували під особливою охороною, а у 17 столітті за волею китайського імператора вони стали священики символами Китаю, кожна собачка оточувалась особливими почестями, однак якщо помирав імператор, то разом з ним приносили в жертву і його улюблених пекінесів.
. . . . . .
При цьому утримання пекінесів було привілеєм імператорів, а простолюдинам, які б завели в себе таку собачку загрожувала смертна кара. Втім сувору заборону часто порушували буддійські монахи. І тим більше було заборонено вивозити їх за межі Китаю. Втім ця заборона була порушена у другій половині 19 століття, коли Франція, США та Великобританія окупували Китай. Англійцям припали до смаку пекінеси, яких вони побачили у Літньому палаці імператора і вони вивезли їх до себе на батьківщину. Одну з собачок на кличку Луті подарували навіть королеві Вікторії.
Таким чином Великобританія стала новою батьківщиною породи. Британській публіці пекінесів продемонстрували 1873 року. 1891 року створено розплідник у Гудвуді, згодом їх кількість зросла, а вже 1894 року вони потрапили на кінологічну виставку у Честері, 1896 року породу визнали офіційно, а 1898 року було написано перший стандарт породи. 1904 року у Великобританії виник перший клуб шанувальників пекінеса.
Розвиток породи продовжився у міжвоєнний період – тоді їх ділили на два типи: північний та південний. Останній відзначався меншими розмірами.
Друга світова війна призвела до занепаду породи пекінес – вона опинилась на межі зникнення, однак її шанувальникам вдалось відновитиїх чисельність.
Тим часом на історичній батьківщині – Китаї, за часів правління Мао-Дзедуна для собаківництва настали скрутні часи, адже комуністи суворо заборонили утримувати собак, тож їх поголів’я скоротилось до мінімуму. І лише у 1980-х роках з Європи собаки почали повертатись у Китай. Тож тамтешні пекінеси тепер є нащадками європейських пекінесів.
. . . . . . .
Цікаві факти про пекінесів
- Пекінеси є собаками-довгожителями — середня тривалість життя складає 18 років, а за сприятливих умов 21-22 роки.
- Китайці вірять що пекінеси є собаками-оберегами, що захищають помешкання від злих духів, тому чимало пекінесів живуть у тамтешніх будинках для перестарілих.
- Власником пекінеса є грузинська співачка Софіко Чіаурелі. Одного разу співачці навіть довелось перевати гастролі, оскільки собака відмовлялась без неї їсти. Також власником пекінеса є український співак Дмитро Коляденко. Свою собаку він часто знімає у своїх кліпах.
- 2011 року Книга рекордів Гіннеса визнала пекінеса на кличку Паггі власником найдовшого язика серед собак — його довжина склала 11,43 см.
