Котяча порода для якої притаманні загнуті наперед вуха має назву скоттіш-фолд, також у літературі зустрічаються назви шотландська капловуха, шотландська висловуха – всі ці назви пов’язані з характерною для них будовою вух, а сама порода походить із Шотландії, що так само відобразилось у її назві. Причиною такої будови вух є генна мутація. Що цікаво – якщо до певного віку вуха кошенят не загинаються, то такі кішки називаються скоттіш-страйт або шотландська прямовуха – стійкого потомства, яке б завжди відтворювало капловухість у скоттіш-фолд немає.
. . . . .
Загалом такі мутації траплялись у кішок віддавна, однак раніше на це ніхто не відслідковував спеціально. 1961 року власник ферми біля містечка Купар-Ангус у шотландському графстві Пертшир знайшов кішку із загнутими вухами,яку він назвав Сюзі. Невдовзі у неї народилось двоє капловухих кошенят, які дуже сподобались його сусіду та великому шанувальнику кішок Вільяму Россу. Саме цей шотландський фермер залучив до роботи генетика Пета Тернера разом з яким вони зайнялись розведенням капловухих котів скоттіш фолд. Протягом трьох років у його розпліднику народилось 76 котят, з них 42 були капловухими. 1966 року Вільям Росс офіційно зареєстрував шотландську висловуху (скоттіш фолд) як самостійну породу кішок.
Однак розводити шотландських каплоовухих досить складно – при їх схрещуванні у будові кістяка кошенят виникають аномалії, наслідком яких є численні хвороби. Тому її треба спаровувати з прямовухими породами. До 2005 року цю породу називали британською короткошерстою, однак від 2005 року також допоміжною породою стала шотландська прямовуха, яка отримала свій стандарт породи.
. . . . .
Незвична форма вух створює цим тваринам оригінальний вигляд, який описують як “совиний”. Водночас скоттіш фолд відзначаються спокійним, врівноваженим характером, які легко розуміються з іншими тваринами, які можуть жити в будинку та прив’язуються до людей.
Втім порода так і не обтримала загального офіційного визнання. У Європі скоттіш фолд (шотландська висловуха) не допускається до участі у виставках, а британська фенологічна оганізація, яка спочатку офіційно визнала породу 1971 року відмінила своє рішення. Причиною цього є деформації суглобів, загроза інфекцій, кліщів, проблем зі слухом, що начеб-то притаманні для скоттіщ-фолдів (шотландських висловухих). Проте порода потрапила у США, де її почали схрещувати з британськими та американськими короткошерстими, і якихось особливих проблем не зафіксували, окрім того, що у їхніх вушних раковинах накопичується більше сірки, аніж в інших порід.
. . . .
Цікаві факти про шотландських висловухих котів
- Завдяки незвичній зовнішності порода скоттіш-фолд є доволі популярною серед шанувальників. Водночас ціни на породистих кошенят зазвичай вищі, аніж на кошенят інших порід.
- Офіційна назва породу скоттіш фолд зареєстровано 1966 року. Однак у різних фенологічних організаціях можуть використовуватись різні назви, а саме: хайленд-фолд, шотландська висловуха довгошерста, довгошерстий фолд та купарі.
- Кіт легко переносить тривалу відсутність господарів, не конфліктує та не вимагає надміру уваги до себе, завдяки чому є дуже добрим варіантом, для тих, хто хоче завести вдома кішку.
- Скоттіш Фолд легко звикає до годування за графіком, та не любить, коли графік з якоїсь причини порушують. Так само вінне любить перестановок у помешканні — легко звикає до звичного порядку речей.