Німецька вівчарка є собакою середнього зросту, з витягнутим корпусом і хорошою мускулатурою. Відхилення від пропорцій, що перевищують можливу межу в ту або іншу сторону, неприпустимі, тому що знижують племінну і робочу цінність собаки.
Таксами називаються мисливські норні собаки, їх характерною прикметою є довгий тулуб та короткі лапи. Також у літературі вживається назва даксгунд, що у перекладі означає “борсучий собака”.
Тибетський мастиф вважається однією з перших порід собак. Він використовувався для охорони стад і будинків тибетського народу.
Порода є незалежною, захисною, і дуже лояльною, що робить її відмінною сторожовою собакою. Це давня порода собак.
Від інших бельгійських вівчарок відрізняються своїм чорним кольором та напівдовгою шерстю.
Пекінес – популярна собака-компаньйон, назва якої перекладається як з англійської, як “пекінський” та вказує на її китайське походження. Вважається собакою китайських імператорів, яку було виведено понад 2000 назад.
Чіхуахуа – собака-компаньйон, вважається найменшою породою собак у світі. Назва собаки походить від мексиканського штату Чивава, де її виявили 1850 року. Давня історія породи чіхуахуа оповита легендами і грунтується більше на припущеннях, ніж на реальних фактах. Водночас археологічні розкопки, а також індіанській фольклор свідчить, що мініатюрні собаки жили в Америці ще у доколумбові часи і цілком ймовірно, що це є найдавніша порода собак на американському континенті.
Східноєвропейська вівчарка — це службова порода собак, яка була створена у колишньому СССР, при цьому до її появи безпосередній стосунок мають українські селекціонери. Безпосереднім предком східноєвропейської вівчарки є німецькі вівчарки, а роботи над створренням нової породи почалися у 1924 році, коли у Києві розпочали роботу над новою породою собак, яка б була придатна до сторожової та військової служби. Спеціально для цього у Києві було створрено розплідник, де кінологи й займались новою породою собак, яку назвали східноєвропейською вівчаркою — вони схрещували німецьких вівчарок з іншими породами.
Порода чау-чау є однією з найдавніших сторожових собак. Також вона надзвичайно популярна в якості компаньйона. У перекладі з китайської її назва означає “собака – кудлатий лев”, або ж “собака династії Тан”, яка правила Китаєм протягом 618-907 років. Існує жартівлива версія про те, що предками чау-чау є ведмеді, на що вказують і будова черепу, і анатомія собаки, а головне – блакитно-чорний язик. Втім ця теорія не витримує критики, хоча у подобається шанувальникам чау-чау. За кінологічною класифікацією чау-чау входить до групи шпіців, а серед його предків є тибетський мастиф.
Шар-пей – одна з найдавніших порід собак, належить до групи сторожових та мисливських собак, однак у старовину також використовувалась і як бійцівська. Батьківщиною шар-пея (шарпея) є Китай, звідки ж і його назва, що в перекладі означає піщана шкіра. Українською мовою є два варіанти написання назви цієї породи: шар-пей та шарпей. Характерною ознакою шар-пеїв (шарпеїв) є глибокі складки шкіри та синьо-чорний язик, за якими їх дуже легко впізнати.