Універсальних порад стосовно того, як правильно назвати собаку, немає. Кличка повинна відображати риси зовнішності або характеру вашого чотирилапого друга. Тому від клички, яку дають цуценяті, нерідко залежить поведінка дорослого собаки. Великим бійцівським або сторожовим псам часто дають гучні та строгі клички, в яких відображено витривалість, силу, благородство і розум.
Наприклад, німецьких вівчарок та інших службових собак, як правило, називають:
- іменами міфічних персонажів: Вулкан, Персей, Афіна, Церера, Гера.
- іменами видатних історичних діячів: Цезар, Гай, Нестор, Тамерлан.
- назви титулів, правителів: Лорд, Граф, Шейх, Султан, Рекс або Регіна, тобто цар, цариця, Кінг.
- географічні назви й терміни: Байкал, Урал, Норд, Вест, Дунай.
- слова, що асоціюються з охороною правопорядку: Альфа, Шериф.
Бійцівським або сторожовим собакам не пасують кумедні клички, а маленьку собачку можна назвати кумедно.
Що раніше собака отримає кличку, то ліпше, адже він має навчитися реагувати на поклик, виконувати команди. Кличка не повинна бути занадто довгою, бо собаки добре сприймають лише два перші склади. Вона повинна бути чіткою, містити дзвінкі приголосні, наприклад, Спаркі, Джеррі, Грета, Кора.
Особливо це стосується мисливських порід, тому що собаку доведеться гукати голосно і на великій відстані. Найважливішою у виборі зооніма є порода, адже всі породи собак люди виводили з певною метою, залежно від породи розвивали у своїх чотирилапих друзів певні риси. Є собаки, які завжди і скрізь супроводжують господаря й потребують постійного спілкування, а є дуже самостійні й нетовариські. Тому на кличку вони також реагують по-різному: радісно відгукуються, бояться або сприймають як те, що їх не стосується.
Не варто давати цуценяті важковимовної клички, адже самому господарю потім доведеться її вимовляти. Але найголовніше – кличка має відображати вигляд, породу, характер і поведінку собаки. Тоді собака завжди радо відгукуватиметься на неї.
Не можна давати собаці кличку померлої тварини, тому що, звертаючись до нього, ви будете уявляти іншого чотирилапого вихованця. Також кінологи не радять давати собаці зменшувально-пестливої клички, наприклад, Рубін, а не Рубінчик, Дотті, а не Доттюшка, адже собака сприймає ці слова як абсолютно різні, для нього кличка – це набір звуків.
Крім того, важливо розуміти, що кличка дисциплінує вашого вихованця і робить його слухняним. Клички не повинні бути співзвучними з командами, наприкдад, є кличка Фарс і команда «фас». Це може негативно вплинути на поведінку собаки в зрілому віці, коли він слухатиме господаря беззаперечно.
Щоб уникнути сорому й незручних ситуацій, не варто називати собак людськими іменами. Також кличка не повинна викликати сміх. Це забавляє лише спочатку, а згодом дратує господаря і виводить з рівноваги собаку.
Щоб звузити вибір, дайте відповіді на запитання:
- Які звички, манери є в цуценяти?
- Чи має малюк якісь зовнішні прикмети, наприклад, плямочку на носі?
- Яким щеня стане через рік? Якщо взяли собаку з вулиці, зверніть увагу на його лапи. Що більші лапи, то більшим виросте ваш вихованець.
Кличка має бути милозвучною, простою і відповідати статі, породі й розміру вихованця, а не фантазіям господаря. Якщо ви самі не можете назвати собаку, зверніться до професійного кінолога.
Породисті собаки, які народилися в розпліднику, отримують клички офіційно, тобто за певними правилами. Всі малюки повинні мати клички, що починається на одну букву залежно від рахунку посліду і порядку, встановленого в клубі. Крім того, кличка містить назву розплідника. Кличка породистого собаки залежить від тваринного родоводу. Придбавши собаку, господарі самі дають йому кличку, а офіційну вказують лише в документах.
