Історія походження Манчкіна
Манчкіни – незвичайна порода кішок. Це не селекційна порода, тобто, Манчкінів не виводили такими навмисно. Свою зовнішність ці кішки отримали в результаті мимовільної хромосомної мутації. Кошенята з такою особливістю будови скелета з’являлися вже на початку минулого століття в пометах звичайних кішок з Німеччини і Великобританії. Німці навіть дали назву цим дивним істотам – «кішка-кенгуру», адже ці кішки люблять сідати на стегна, а для рівноваги «підпираються» хвостом, і в такому положенні дивляться на свої мисливські володіння. Їх поза і правда виглядає з боку як «кенгуру», через короткі передні лапки, які звисають уздовж тіла, як і у знаменитого австралійського сумчастого «стрибуна». І, звичайно ж, коти з настільки незвичайною зовнішністю просто не могли не привернути до себе загальну увагу.
Єдиної «країни походження» у Манчкінів немає – коротко лапі кошенята з’являлися давно по всьому світу. А назву свою ця порода отримала завдяки популярній в США дитячій книзі «Чарівник з країни Оз». У цій книзі низькорослий чарівний народ називався манчкінами. Першою зафіксованою манчкін вважають бездомну коротколапу кішку з Луїзіани (США) на ім’я Блекберрі. Вона привела таких же коротколапих кошенят, які підкорили серця американців. Незвичайні кішки швидко завоювали популярність у Франції, Швейцарії, Голландії (але тільки в цих трьох країнах Європи), а також США, Японії та ін.
Догляд та утримання
За кішками породи манчкін дуже легко доглядати. Незважаючи на всю свою зовнішню незвичайність, їм не потрібно особливого догляду. Шерсть манчкінів необхідно щотижня вичісувати. Короткошерстих особин розчісують спочатку пуходеркою, потім гребенем і масажною щіткою або щіткою з натуральною щетиною, і на завершення проводять по шерсті мокрими руками, збираючи випалі волоски. Блиск шерсті додасть натирання шовком або замшею .Довгошерстих манчкінів спочатку розчісують рідким гребенем, розбирають ковтуни, якщо такі є, потім видаляють відмерлі волосся підшерстя пуходеркою, далі приводять шерсть в порядок масажною щіткою і збирають залишки випалого волосся вологими руками. Розчісувати необхідно у напрямку «від голови до хвоста». Живіт і лапи слід приводити в порядок останніми.
Купати манчкінів слід тільки в міру потреби (кілька разів на рік). Для цієї процедури слід використовувати тільки шампуні, призначені для кішок. Бажано, щоб вони відповідали типу вовни або особливостям шкірного покриву. Перед миттям необхідно заткнути вуха кішки ватою, щоб уникнути попадання в них води. Не слід намилювати круговими рухами або у напрямку від хвоста – тільки від голови! Купання теж вкрай неприємна процедура для манчкінів, а намилювання проти шерсті додасть неприємних відчуттів. Голову намалювати не можна, її досить витерти мокрими руками. Після миття шерсть слід добре витерти рушником, не розтираючи, а промакаючи. Сушка феном допускається, але не до повного висихання волосся. Після сушіння шерсть повинна залишатися трохи вологою, інакше волоски будуть пересушені, стануть ламкими, втратять блиск, а шкіра може почати лущитися (особливо у короткошерстих манчкінів).
Очі слід регулярно протирати вологим ватним тампоном або паперовою серветкою. Вату можна змочити в простій воді або сильній чайній заварці. При сильних виділеннях з очей або відсутності виділень в слізних доріжках слід звернутися до ветеринарного лікаря. Зуби манчкінів також потребують догляду. Їх рекомендується чистити один раз в місяць спеціальною зубною пастою для тварин. Бажано частіше, але це, як правило, проблематично. Зубну щітку можна використовувати дитячу або придбати в зоомагазині двосторонню щітку для тварин малого розміру.
Вуха слід акуратно чистити від сірки і бруду один раз в місяць ватною паличкою або шматочком вати. Щоб уникнути неприємного тертя сухої вати про ніжну шкіру вух манчкін, вату слід злегка змочити в спеціальному розчині (продається в зоомагазинах) або вазеліновій олії. Для глибокого очищення сильно забруднених вух існують особливі краплі (використовуються відповідно до інструкції по застосуванню).
Вважається, що кігті здоровим кішкам підстригати не потрібно. Роблять це зазвичай для того, щоб кішка не дряпала господарів, як і не чіплялася гострими краями і не травмувалася, перед виставкою і в’язкою, а також зовсім маленьким кошенятам. Кігті манчкінів рекомендується підстригати в незалежності від наявності або відсутності когтеточилки. Деякі власники вважають що, якщо є когтеточилка, то і підстригати кігті не слід. Однак у когтеточилки і стрижки різні цілі: у першій – видалення верхнього старого шару кігтя, у другій – зменшення довжини кігтя. Дану процедуру слід проводити спеціальними щипцями (когтерізками), найкраще маленькими (для кошенят) і середніми (для дорослих особин). Щоб не поранити манчкінів, відстригати слід всього 1-2 мм з кожного кігтика. На випадок непередбачених ситуацій рекомендується мати під рукою вату і йод.
